|
Нащо нескромним цим убором, Солодким голосом і зором Юнацьке серце розпалять І тихим, пристрасним докором Легкий свій успіх наближать? Нащо удавана прихильність, Нещиро-соромливий вид, І ніжних рухів млосна вільність, І трепет уст, і жар ланіт? Даремні хитрі намагання: Порочне серце – без життя... Холодним гнівом зневажання Тобі відповідаю я. Хто у нічному безгомінні Твоїх принад не здобував? Скажи: у хтивому стремлінні Ці двері, багатьом поцінні, Хто сміливо не відкривав? Ні, інший хтось нехай зриває Давно зів’ялий твій вінок; Хай недосвідчений порок В твоїх обіймах втому знає; Не буду я у тій юрбі. Ні, не впаде питомець музи На груди зрадницькі тобі! Неси для інших платні узи, Свої цілунки їм віддай, Пусте корисливе кохання, Свої примушені бажання І захват – іншим продавай!
|