|
На лірі скромній, благородній Я не співав земним богам; І силі, в гордості свободній, Я не кадив свій фіміам. Свободі хочу лиш віддати Свій соромливий перший спів. Я не родився розважати Своєю музою царів. Та, признаюсь, під Геліконом, Де Касталійський ключ дзюрчав, Я спів, натхненний Аполлоном, Єлисаветі лиш складав. В натхнення дивному полоні, Як свідок неба на землі, Чесноти славив я на троні У їх принаді, а не злі. Любов, незвідана свобода Збудили в серці гімн простий, І непідкупний голос мій – Луна це руського народу.
|