|
Країв чужих прихильник недозрілий, Щодо своїх – засуджувач умілий, Я говорив: на батьківщині ти Ні розуму високого знайти Не зможеш, ані геніїв несхильних, Ні громадян палких, душею вільних, І де жінок краса – не крижана, А запальна, жива, полум’яна? І чи шукать в розмовах швидколітних Освічених думок, чуттів привітних? З ким бути щирим, дружньо говорить? Ледь ворогом не став я батьківщині – Та от зустрів Голіцину, – віднині Не можу я вітчизни не любить.
|