|
Прощайте, вірнії діброви, І безтурботний мир полів, Забав невинних час чудовий Так швидко проминулих днів. Тригорське тихе, безпечальне, Де радість знав я стільки раз, Мої гаї, діброви дальні, Чи ж повернуся я до вас? Від вас беру я спомин ніжний, А серце залишаю вам, Можливо (о надії втішні!), Ще доведеться стрітись нам. Вернусь я знову до природи У тишину гаїв твоїх, Поклонник розуму й свободи, Чудесних грацій і утіх.
|