|
Не лякай-бо, друже, нас Новосіллям домовини: Цим неробством без причини Нам займатися не час. Звільна п’ють хай інші чашу Навісного небуття. Втратимо ми юність нашу Лиш із втратою життя. Біля входу до гробниці Всі ми сядемо таки, У пафоської цариці Свіжі випросим вінки, Лишню мить здобудем в ліні, Круговий бокал наллєм І юрбою наші тіні В тиху Лету відішлем. Вірні діви, як безжурно Пустуни оці помруть, У бучних бенкетів урни Легкий попіл їх зберуть.
|