|
Неславний я поет, – дарма, Що християнин православний. Душа безсмертна, слів нема, Та присуд віршам непоправний – Муз вередливих спів безславний, Забави буйних, юних літ, Найдуть собі кінець забавний, Земний нас не схвилює світ! Ах! знає геній мій зарані, Чому б я перевагу дав: Я б не душі безсмертя взяв – Безсмертя лиш мого писання. Над долею не маєм прав, Але хоч сумніву не маю, Цей плід натхнення, що лишаю, Без підпису, в твоїх руках На скромних дружності листах Швидкого забуття не взнає... Та хай даремний буде труд, Твоєю дружбою зогрітий – Мої писання хай умруть – Чуття і серця голос світлий Напевне їх переживуть!
|