|
Христос воскрес, приймаче Феба! Дай боже нам, щоб з ласки неба Розсудок на Русі воскрес; Він щось немовби нині щез. Дай боже, щоб воскресла тиша І мир воскрес по всіх світах, Щоб в Академії скоріше Воскресли члени всі по снах; Щоб в час наш, що загруз в гріхах, Воскресли предківські чесноти І, щоб Шихматовим на зло, Воскрес новітній Буало – Расколов, свідок зла й глупоти; З ним більш коштовного добра І золота et cetera1. Та вірш чи проза, що сконає, Хай вік не воскресають знов. Від забуття не воскресає Нехай покійний пан Бобров, Хвали писак газетних гідний, І Ніколєв, піїта бідний, І неспокійний граф Хвостов, І всі оті, котрі писали Занадто мудровито в нас, Байдуже й темно увесь час, Що гріх і сором воднораз.
1 І так далі (лат.).
|