|
Блажен, хто в гаморі міськім Все мріє жить у самотині, Хто бачить в дальній лиш долині Простір, садок, селянський дім, Бугри з німотними лісами, Долинку з крученим струмком І навіть... стадо з пастухом! Блажен, хто з друзями старими Сидить до ночі за столом, І йолопів словенських зграї Російським віршем затинає. Блажен, хто, люблячи Москву, Здаля сільську хатинку любить... І не у сні, а наяву Свою коханку хто голубить!..
|