|
Віддавна мудреці шукали Забутих істини слідів І довго думали-гадали Про давні думи стариків. Твердили: «Істина святая В криниці, браття ви мої»; Всяк воду гожу попиває Й гукає: «Тут знайдем її!» Та хтось, без вигуків і гніву (Чи не Сілен бува старий), Що чув розмову їх чванливу, Стомившись з крику і води, Покинув невидимку нашу, Подумав перший об вині І, випивши до краплі чашу, Побачив істину на дні.
|