|
О зжальтесь наді мною Хоч ви, товариші! Красунею одною Томлюся я в душі. Здається, що погибну Від гіркої судьби, Несіть же чашу срібну, Відкрийте погреби. Там на льоду іскриться В пляшках вино міцне, І портера таїться Барило виписне. Нам Лібер без промови Туди покаже путь, – Всі підемо, братове, Під бочками заснуть. В них серця хвилювання, Веселощі і сміх, І забуття кохання, І жар пісень моїх.
|