|
Дитя харит, натхнення, вроди, В пориву ніжного вогні, Недбалим пензлем насолоди Кохану намалюй мені; Чесноти риси неземної На полотнище нанеси, Усмішку дівчини ясної І погляд юної краси. Круг ніжного Гебеї стана Венерин пояс пов’яжи І чари потайні Альбана В моїй царівні покажи. Ясними хвилями накидки Ти груди трепетні накрий, Крізь них мені було щоб видко, Як хочеться зітхнути їй. Ти уяви любові мрію, І ту, живу якою я. Тоді, закоханий, зрадію І підпишу внизу ім’я.
|