Ельвіно, друже мій, подай ласкаву руку,
Щоб міг я до життя прокинутися знов.
Чи я засуджений терпіти довгу муку
За вірність і любов?

Невже тепер повік на друга друг не гляне,
І тільки вічна тьма – владарка днів моїх?
Невже ніколи нас світанок не застане
В обіймах огняних?

Ельвіно, чом тепер у ніжних чарах ночі
Не можу обнімать я пристрасно тебе,
Дивитися в твої кохані, любі очі,
Як в небо голубе?

І в радості німій од захвату п’янкого
Твої зітхання чуть і мову чарівну,
В твоїх обіймах спать – і для чуття нового
Прокинутись від сну?
Володимир Сосюра?