|
В печерах Гелікона Зійшла зоря моя; На славу Аполлона Охрещений був я; Тож Іпокрена мила Мене, дитя, поїла; Там, де троянди цвіт, Я виростав, піїт. Веселий син Ермія Хлоп’ятко покохав, І в літа золотії Дуду подарував, Її пізнавши рано, Дудів я безустанно; Нескладно музам грав, Та їм не набридав. А ти, співець забави І друг пермеських дів, Ти хочеш, щоб я слави Дорогою летів, Не йшов з Анакреоном, Помчався за Мароном, Співав під звуки лір Про буйний ратний пир. Замало дано Фебом Дарів його мені. Я під чужинним небом Співаю в тишині, І, боячись з Ікаром Літать вгорі недаром, Знайшов я власну путь: Собою кожен будь.
|