СвященикХто ти, мій сину, є? ВіршувальникЯ бідний однодворець, Раніш под’ячим був, а нині віршотворець. Чимало я за рік паперу перевів; Прийшов покаятись – я дуже нагрішив. СвященикСтань ближче; наперед признайся доброчинно, Чи виправить себе ти хочеш неодмінно? ВіршувальникЯ, отче, слабодух, не смію слова дать. СвященикСтарався ти закон господній шанувать І окрім вишнього богів собі не мати? ВіршувальникЗ цієї сторони я нагрішив багато; За бога в мене – я, предмет любові – я. У я вкладалися і друзі і сім’я, Лиш я був мій і цар і демон мій злочинний, А що найтяжче – я був мій читач єдиний. СвященикА другу заповідь ти ревно сповідав? ВіршувальникКумирів я собі без ліку був придбав: Любив я золото і знатним поклонявся, У всякім віршику з Глафір я милувався, Котрих хоч на віку ні разу й не зустрів, Але усе-таки безбожно божествив. СвященикА божеє ім’я? ВіршувальникКоли недоставало Чи рими, чи стопи, то, визнаю, бувало І божеє ім’я вліплю в тісний рядок. СвященикА часто? ВіршувальникХоч який елегії шматок Візьми, ти стрінеш там слова, усім відомі – «Гай-гай!», і «се», і «ах», «мій боже!», крапки й коми. СвященикНедобре, сину мій! А чи батьків своїх Ти шанував? ВіршувальникО ні; та я й не знаю їх, А чад своїх люблю й за них стою горою. СвященикЯк час проводив ти? ВіршувальникЯ літом і зимою П’ять днів пишу, пишу, щоб в шостий в друк подать, І в сьомий щоб себе сяк-так нагодувать. До церкви ж ніколи: в передній Глазунова Години зо три жду з лакеями Графова. СвященикТи вбивцею не був? ВіршувальникДо цього я гріха Причетний, отче, теж, знать, доля вже лиха! Мій приятель Дамон смертельно розхворівся. Відвідав я його; він дуже звеселився; Узявшись бідного страждання розважать, Я оду став йому урочисто читать. І що ж? Нещасний друг! Він з перших слів благально Поморщився, стогнав... і вмер. СвященикЦе не похвально! А ось де справжній гріх: таж перелюбець ти! Бо в віршах... ВіршувальникЩо? Брехня! Ладен заприсягти, Що на душі своїй гріхів таких не маю; По моді зайвий гріх на себе я приймаю. А правду мовивши – я сущий Епіктет, Води не замутив, предобрий я поет. СвященикТак, негаразд брехать. Іще прошу сказати: Чи заповідь «не вкрадь» додержуєш ти свято? ВіршувальникОх, грішний, батюшко! Так, іноді вкраду! (До цього звичні всі, і я їм вслід іду). Слівце із Коцебу, рядок чи два з Вольтера, І навіть у своїх; до цього ласі пера! Та як інакше нам, сердешним, і писать? Раз нестає свого, то треба позичать. СвященикНедобре, сину мій, чужим користуватись, . Пораджу я тобі скоріше відцуратись Від тяжкого гріха. На друга ти свого Чи не доніс бува брехливого чого? ВіршувальникЛукавий спокусив. Я хлопець не багатий – За гроші написав послання довгувате, В якому Мевія ретельно утішав – Він жінку, батюшко, недавно поховав. Я публіці доніс, що бідний гірко тужить, А він від радості молебні богу служить. СвященикНадалі не вдавайсь до витівок таких. Чи заздрив, сину, ти? ВіршувальникНе криюсь, був цей гріх. Я заздрив, і не раз, багатому сусіду. Хоч не ослу його, так ситому обіду І бронзі, і селу, і рижій четверні, Яких не матиму я навіть і вві сні. Купцеві заздрив я, недбалому монаху, І дурневі, що спав без думки та без страху, І, словом, всякому, хто не складав пісні. СвященикА ще поганого не знаєш більше? ВіршувальникНі. У всім покаявся; тепер уже – доволі; Тверезо вічно жив і постив мимоволі, І ближнім вигоду не раз я доставляв: Частенько одами нещасних присипляв. СвященикПослухай же тепер, як треба далі жити: Будь добрий чоловік із грішного піїти.
|