|
Нам випав, друзі, вільний час, Веселощів хвилина, Гостинний стіл чекає нас; Гей, подавайте вина! Шумуй, шипи, шампанське в склі! Чому ж це, друзі, з Кантом Сенека, Таціт на столі, Фольянт над фоліантом? Під стіл – холодних мудреців, Столом заволодієм; Під стіл учених диваків – Без них ми пити вмієм! Невже тверезого знайдем За скатертю студента? На всяк випадок оберем Скоріше президента: Наллє в догоду п’янчукам Він пунш і грог душистий, І піднесе, спартанці, вам У склянці воду чисту. Апостол ніжності й принад. Мій добрий Галич, vale!1 Ти Епікура менший брат, Твоя душа в бокалі. Вінками голову квітчай, Будь нашим президентом, І стануть заздрити нехай Самі царі студентам! Дай руку, Дельвіг, чом ти спиш? Прокинься, скутий лінню! Не біля кафедри ж лежиш, Замучений латинню. Поглянь навкруг: тут друзів рій, Сулію вкрай налито, За нашу музу щиро пий, Як до лиця піїту! Дотепнику, дай руку нам! Щільніш ставай до круга, І вилий сотню епіграм На недруга і друга. А ти, красунь і молодець, Вельможний наш гульвіса, – Ти будеш Вакха жвавий жрець, На інше все – завіса! Хоч п’яний я, хоч я студент, Та скромність поважаю; Угору склянку! – в цей момент На брань благословляю. А ти, сердечний друже мій, Подай на щастя руку, Втопімо в чаші круговій, Педантам рідну скуку. Не вперше разом ми п’ємо, Ведемо гостру мову, Та чашу дружби наллємо – І миримося знову. А ти, який з дитячих літ Веселощами дишеш, Забавний, брате, ти піїт, Хоч поганенько пишеш. Тебе я просто полюбив Душею молодою, Наповни ж кухоль до країв, – Розсудку! бог з тобою. А ти, гульвісо із гульвіс, У пустощах натхненний, Завзятий хват, головоріз, Друг серця задушевний, Давай пляшки, чарки поб’єм На славу, честь Платову, В козацьку шапку пунш наллєм І пити будем знову!.. Підходь-но, милий наш співець, Любимий Аполлоном! Співай про владаря сердець Гітари тихим дзвоном. Як звуки солодко течуть, Як спів у серце ллється! Та чи від пристрасті зітхнуть? Ні! п’яний лиш сміється. А ти, наш Роде молодий, На честь розкошів юних, Води на скрипочці своїй По неслухняних струнах! Ану, панове, гуртових Ми разом заспіваймо! Не все гаразд у співах цих? Ми ж п’яні – не зважаймо! Та що я бачу, друже? Чом З араком штоф двоїться? Кімната вся пішла кругом, Роздвоїлися лиця!.. Де я? Де друзі? Що за мла? Де сповнені бокали? Ви всі, втомившись, край стола На зшитках задрімали... Письменник ти – тобі ж і гірш! У час такої скрути, Вільгельме, прочитай свій вірш, Щоб міг і я заснути!
1 Будь здоров! (лат.)
|