|
Радивой зводить прапор свій жовтий, Воювати йде він бусурмана. А далмати, стрівши наше військо2, Свої вуса довжезні закрутили, Набакир шапки свої напнули І сказали: «Візьміть ви нас з собою: Хочем теж воювать бусурманів». Радивой їх по-дружньому стрінув І сказав їм: «Милості просим!» Перейшли ми заповідану річку, Стали нищить селища турецькі, А жидів на гілляках вішать3. Беглербей зі своїми бошняками Проти нас прийшов із Банялуки4, Та коли заіржали їх коні І на сонці їх вигнуті шаблі Заблищали край Великої Зениці, Повтікали всі зрадники-далмати; Обступили ми тоді Радивоя І сказали: «Господь бог поможе, – Вкупі ми повернемось додому І розкажем про цю битву нашим дітям». Стали битись ми тоді жорстоко, Кожен з нас був трьох воїнів вартий, Кров ю вражою вкрились шаблі наші По держак самісінький од леза. Та коли через річку стали Ми малим гуртком переправлятись, Селіхтар на нас ударив з боку5 Свіжим військом, лавами кінноти. Радивой сказав тоді нам: «Діти, Збіглось безліч собак-бусурманів, Нам упоратись з ними неможливо. Хто вцілів, до лісу подавайся І рятуйся там од селіхтара». Нас усіх залишилось двадцять, Всі – рідня, всі – друзі Радивоя, Але тут нас впало дев’ятнадцять. Закричав до Радивоя Юрій: «Радивою, ти сідай хутчіше На мого скакуна вороного; Через річку вплав переправляйся, Кінь тебе із загибелі вимчить». Радивой на Юрія не зважив, Сів на землю, підібгавши ноги. Тут його вороги оточили, Радивоєві голову зрубали.
Примітки Пушкіна:
1 Невідомо, до якої події відноситься ця пісня. 2 Втрата битви приписується далматам, ненависним для влахів. 3 Жиди в турецьких областях є вічні предмети гоніння і ненависті. Під час війни їм діставалось від мусульман і християн. Доля їхня, зауважує В. Скотт, скидається на долю летучої риби. – Меріме. 4 Банялука – колишня столиця Боснійського пашалику. 5 Селіхтар – мечоносець.
|