|
Що в цьому імені тобі? Воно помре, як сплеск печальний Морської хвилі в берег дальній, Як дивний звук в нічній добі. Воно залишить мертвий слід У розчерку пера, подібний До написів, що час жадібний Стирає з надмогильних плит. Забуте міцно і давно У вирі пристрастей принадних, Твоїй душі не дасть воно Бажань і споминів відрадних. Та в день печалі це ім’я Промов, коли ніхто не чує; Скажи: ще не забута я, Є в світі серце, де живу я...
|