|
Що в імені тобі моїм? Воно замре, як сплеск бентежний Об камінь дальній надбережний, Як шелест у гаю нічнім. Воно між пам’ятних листків Зоставить слід незрозумілий, Як візерунок на могилі Із мертвих чужомовних слів. Що в ньому? Глибоко й давно Забуте у нових поривах, Душі твоїй не дасть воно Ні дум, ні споминів щасливих. Та в день журби, в самотині, Його крізь тугу прокажи ти, Промов: є серце, де мені У спогаді припало жити.
|