|
Чим відзнача ліцей частіш Свої священні роковини, Тим сходиться несміливіш Сердечних друзів гурт єдиний, Тим рідший він; тим празник наш У радощах своїх сумніший, Глухіший дзвін заздравних чаш І щирий спів усе хмурніший. Холодні крила бур земних І нас, товариші, торкались, І ми на бенкетах гучних Не раз журбою окривались; Змужніли ми; зазнати й нам Тяжкі судилося удари, І смерті дух між нами сам Ходив і визначав покари. Шість місць порожніх серед нас, Шести нам друзів не зустріти, Вони померли в різний час – Той ратним димом оповитий, Хто вдома, хто на чужині, Хто від печалі, той з недуги Кінчив свої останні дні, – Ми всіх згадали словом туги. Кінець настане скоро й мій, До себе кличе Дельвіг милий, Весни товариш мій палкий, Весни товариш осмутнілий, Що з нами і пісні ділив, І думи, й гульбища шалені, Й між рідні тіні відлетів, Як чистий і прекрасний геній. Тісніше, братія моя, Тісніше коло поєднаймо. Згадав про опочилих я, Живих з надією вітаймо, З надією в сім’ї одній На святі нашому зібратись, Обняти знов, хто ще живий, І жертв надалі не боятись.
|