|
Чи йду майданами гучними, Чи вхожу я у людний храм, Чи бенкетую з молодими, А впину все нема думкам. Я думаю: пролинуть роки І всі, хоч як багато нас, Всі в ями ляжемо глибокі – І чийсь уже надходить час. Самотній бачу дуб могутній І думка: патріярх лісів Переживе мій вік забутній, Як пережив моїх батьків. Дитятком любим утішаюсь, Кажу йому: прощай! рости – Тобі я місцем поступаюсь: Мені вже тліть, тобі – цвісти. І так щодня і щогодини Все маю думку я одну, Вгадати хочу ті хвилини, Коли поляжу я в труну. І де поляжу: на чужині, Чи в колотнечі бойовій, Чи серед хвиль, чи в цій долині Спочине труп холодний мій? І хоч однаково, де тліти Німому тілові в труні, Та все б хотілося спочити У краї рідному мені. І край могили над труною Хай молоде життя гуля, І сяють вічною красою Байдужні небо і земля.
|