|
Час, милий друже, час! душа спокою просить Летять за днями дні, і кожна мить відносить Частинками буття, – а ми усе ждемо, Що завтра житимем, та мить – і помремо. На світі щастя де? Є спокій лиш та воля. Давно малюється мені принадна доля: Давно, знебулий раб, замислив я втекти В далеке селище труда і чистоти.
|