|
Час, милий друже, час! душа спочину просить – Летять за днями дні, і кожна мить відносить По часточці буття, а ми усе ждемо Житейських радощів... І раптом помремо. Хай щастя нам нема, та десь є спокій, воля. Давно ввижається мені принадна доля – Давно, як гнаний раб, задумав я втекти В притулок пестощів, трудів і доброти.
|