Цигани юрбами в степах
По Бесарабії кочують.
Тепер вони на берегах
У шатрах подраних ночують.
Весела там, як вольний спів,
Ночівля їх під небесами.
Поміж колесами возів,
Напівзапнутих килимами,
Горить огонь; сім’я кругом
Вечерю варить; в чистім полі
Пасуться коні; за шатром
Приручений ведмідь на волі.
Як оживили степ оцей
Турботи лагідні сімей,
Що рушать завтра в похід ранній,
Пісні жінок, і крик дітей,
І дзвін ковадла на смерканні!
Та ось, на табор кочовий
Спускаються нічне мовчання,
І чути в тиші степовій
Лиш гавк собак та коней ржання.
Кругом погашено огні,
І всюди спокій; місяць сяю
З небесної височині
І тихий табор осяваю*
В однім наметі дід не спить;
Він перед вугіллям сидить,
Де жеврію ще жар червоний,
І пильно на поля зорить
Їй на туманні оболоні.
Його ще молода дочка
Пішла десь погулять у полі.
Вона вже звикнула до волі,
Вона надійде: дід чека...
Вже ніч, вже скоро й місяць кине
Хмарок далеких тінь легку, –
А дівчини нема, і стигне
Убога страва в казанку.
Та ось вона. 3а нею слідом
Іде юнак через поля;
Він зовсім незнайомий з дідом.
«Татусю, – дівчина мовля, –
Зі мною гість: його я в скруті
Аж за могилою знайшла
І в табор наніч привела.
З циганами він хоче бути;
Він гнаний, але без провин,
То ж хай мені за мужа буде.
Ім’я йому – Алеко; він
Ладен іти за мною всюди».
Дід

Ну що ж? До ранньої зорі
Лишайся в нашому шатрі,
А то побудь у нашім колі
Ще й довше, – скільки схочеш ти:
Гостина – наш звичай святий.
Будь наш, корися нашій долі,
Звикай до бідности і волі;
А завтра вдосвіта вставай –
І заскрипить гарба весела...
Та з ремества щось вибирай:
Залізо куй, пісень співай,
Або обходь з ведмедем села.
Алеко

Я залишусь.
Земфіра

Він буде мій:
Ми не розлучимось ніколи.
Та пізно... місяць молодий
Зайшов, поля в імлі густій,
І сон береться мимоволі...

* * *


Світає. Дід тихенько бродить
Круг мовчазливого шатра.
«Вставай, Земфіро, сонце сходить;
Прокинься, гостю мій, пора!
Лишайте, діти, ніжне ложе».
І висипала вся юрба;
Намети знято, й зараз? може,
В дорогу вирушить гарба.
Знялося гучно все – хіба
Хто спинить валку у долині?
Малечу віслюки на спині
В перекидних кошах несуть,
Батьки й брати, жінки вродливі,
Старе й мале услід ідуть.
Крик, галас, шум, циганські співи,
Ведмежий рев, і ланцюгів
Таке невстрійливе бряжчання,
Лахміття розкіш зазирна,
Дітей смаглявих голизна,
Собак голодних завивання,
Сопілки гра, і скрип возів, –
Все вбоге, дике, все безладне,
Та все таке живе й принадне,
Таке чуже для гультяїв,
Для нашого життя гнилого,
Як спів невольницький, нудного.

* * *


Юнак, сумуючи, зорив
Спустілу польову рівнину,
І смутку потайну причину
Собі він вияснить не смів.
ІЗ ним Земфіра чорноока,
І воля, і блакить висока,
І сонце весело над ним
Південною красою сяє, –
Чому ж так серце завмирав
В турботі й смутку неяснім?

Пташка божая не знає
Ні турботи, ні труда,
І старанно не звиває
Довговічного гнізда.
Під листком вона ночує,
Сонце ясне виплива –
Пташка божий глас зачуд,
Стрепенеться і співа.
Так весна, краса природи,
Так і літо промине, –
І тумани, і негоди
Осінь пізня нажене:
Людям тоскно, людям горе,
Але пташка восени
За широке синє море
Відлітав до весни.

Неначе пташка безтурботна,
Вигнанець наш, душа самотна,
Гнізда надійного не знав
І ні до чого не звикав,
Бо скрізь була йому дорога,
Ночівля скрізь йому була;
Свій день і всі свої діла
Він оддавав на волю бога,
Іу навісна життя тривога
Його збентежить не могла.
Лиш інколи манила слави
Далека зірка чарівна,
Розкоші пишні, і забави
Ввижалися немов мана;
Над молодою головою
І грім часами гуркотав,
Та він байдуже під грозою
І в найясніший день дримав,
Не знавши, що всьому рушій
Сліпої долі владна сила;
Та, боже, як жага горіла
В його покірливій душі!
Як пристрасті палкі кипіли
І серце розривали вкрай!
Давно, надовго посмирніли?
Вони прокинуться: чекай.
Земфіра

Скажи, мій друже, ти жалкуєш
За тим, що кинуто навік?
Алеко

Що ж кинув я?
Земфіра

Ти сам зміркуєш:
Людей, міста – до них ти звик...
Алеко

О, ні, не звик! Коли б ти знала,
Коли б собі ти уявляла
Тяжку неволю міст нудних!
Там люди збились в кам’яницях,
Не бачать, як встає зірниця,
Не чують пахів лугових,
Бояться думати й кохати,
Продайні душі крамарів,
І тільки вміють плазувати,
Просити срібла й ланцюгів.
Що кинув я? Жінок зрадливих,
Шалені утиски юрби,
Вироки неуків чванливих,
Тріюмф неслави і ганьби.
Земфіра

Але там є двірці, палати,
Там пишнобарвні килими,
Бенкети там під гук сурми
І дорогі нанайські шати!
Алеко

Що шум веселощів міських,
Коли в людей любов нечиста?
Панянки ж... Краща ти за них
І без убраннів дорогих,
І без перлового намиста!
О, не міняйся ні на мить!
А я... Одне мод бажання –
З тобою, друже, поділить
Любов, дозвілля і вигнання.
Дід

Ти любиш нас, хоч і зростав
Серед багатого народу,
Та трудно полюбить свободу
Тому, хто пестощів зазнав.
Я чув одне оповідання:
В степи ці цар колись заслав
Житця полудня на вигнання.
(Забув, а довго пам’ятав
Його чудне найменування).
Старий він був, та юний жар
Зберігся у душі цнотливій,
Пісень він мав чудесний дар,
А голос – як вода, шумливий.
І полюбили його там,
На диких берегах Дунаю,
І дивувалися пісням,
І ніжним, і сумним без краю.
Нічого він робить не вмів,
Плохий і кволий був, як діти,
І хтось з людей йому ловив
І звірину, і рибу в сіті;
Як льодом бралася ріка
І снігові вітри буяли, –
Пухнатим хутром укривали
Вони святого старика.
Та край наш був йому немилий,
Життя було тісне, нудне,
І він ходив блідий, змарнілий,
Казав: гнівливий бог мене
Нарад за тяжку провину,
Чекав на визволення днину
І все нещасний нудьгував,
Блукав, мов тінь, понад Дунаєм
Та ревні сльози проливав,
Сумуючи за рідним крадм.
І заповів, – як пам’ятаєм,
Щоб на полудню занесли
Його болючі, тужні кості,
І по сконанні в цій землі
Чужі, непримиренні гості.
Алеко

Так ось талан твоїх синів,
О, Риме! ось твоя держава!
Співаче любощів, богів,
Скажи мені: що значить слава?
Могильний гук, похвал дари,
Віків потомних звук бігу чий,
Чи ці перекази тягучі
Старого цигана в шатрі?

* * *


Пройшло два роки. Мирно бродить
Циган ватага мандрівна
І скрізь, як і раніш, знаходить
Гостинний захисток вона.
Освіти занедбавши пута,
Алеко волю полюбив,
І вже ні жалощі, ні скрута
Йому не затемняють днів.
Сім’я та сама, й він незмінний;
Забувши скоро світ злочинний,
Він до циганських шатрі в звик;
І щирістю душа взялася:
Він любить лінощів заласся
І бідний, хоч гучний язик.
Ведмідь, що втік з борів розлогих,
Кудлатий гість його шатра,
По селах десь серед дороги,
Коло молдавського двора,
Перед юрбою сторожкою,
Танцює важко і реве,
І ланцюги набридлі рве.
Спираючись на кий рукою,
У бубон мляво б’є старий,
Алеко з співом звіра водить,
Земфіра глядачів обходить,
Збираючи сільські дари.
Настане ніч, і вся родина
Вечерю варить із пшона^
Дідусь заснув: прийшла година...
В наметі тиша мовчазна.

* * *


Весною дід на сонці гріє
Старечу, ледве теплу кров.
Біля колиски про любов
Співа Земфіра. Муж шаліє.
Земфіра

Бий мене, ріж мене,
Мужу злий і старий:
Я тебе не боюсь,
Мені ніж не страшний.
Ти огидний мені,
Осоружний мені,
Юнака я люблю,
Моє серце – в огні.
Алеко

Я співу не люблю такого:
Щось дике у піснях твоїх.
Земфіра

Не любиш? Що мені до того!
Для себе я співаю їх.

Бий мене, ріж мене –
Я не кину свого;
Мужу злий і старий,
Не узнаєш його.
Він – як свіжа весна,
Він – як літо жаркий;
Як він любить мене,
Молодий і стрункий!
Як пестила його
Я у тиші нічній!
Як сміялись тоді
Ми твоїй сивині!
Алеко

Я задоволений, хоч дуже...
Земфіра

Так пісня невтямки моя?
Алеко

Земфіро!..
Земфіра

Гніваєшся, друже? –
Про тебе це співала я.
(Виходить і співає «Бий мене» і т. ін.)
Дід

Пригадую: цю пісню жваву
За наших складено часів;
Усім на втіху і забаву
Лунає між людей цей спів.
Кочуючи в степах Кагула,
Її зимою уночі
Моя співала Маріула,
Біля колиски сидячи.
Усе минуло, все позаду,
І темно в пам’яті моїй,
Та пісня про жіночу зраду
Засіла глибоко у ній.

* * *


Все тихо; ніч; а там, далеко,
І зорі, й місяць, і блакить.
Старого розбудила вмить
Дочка: «Дивись, який Алеко!
Ридає він крізь сон страшний
І стогне, наче навісний».
Дід

Лиши його, хай спить до рання.
6; в москалів повістування:
Вночі, якраз об цій порі,
У сп’ячих забива дихання
Нечистий дух; лиш до зорі
Він пробуватиме в шатрі.
Земфіра

Татусю, шепче він: «Земфіра!»
Дід

Тебе шукає він у сні:
Любов його палка і щира.
Земфіра

Вона набридла вже мені,
І серце волі знов бажає.
Ось я... Ви чуєте, чи ні? –
Ім’я він інше вимовляє.
Дід

Чиє?
Земфіра

Ці стогони страшні!
А скрегіт цей, тужіння ревне!
Я розбуджу його.
Дід

Даремне:
Домовика не треба гнать;
Одійде й сам.
Земфіра

Він повернувся,
Підвівся, кличе – вже прочнувся.
Я підійду. – Лягайте спать.
Алеко

Де ти була?
Земфіра

З отцем сиділа.
Нечистий дух тебе терзав,
У сні душа твоя терпіла
Мучення. Ти мене лякав:
Ти сонний скреготав зубами,
Гукав мене.
Алеко

Тебе у сні
Я бачив. Снилось, що між нами...
Я бачив привиди страшні.
Земфіра

Не вір лукавим сонним марам.
Алеко

Тепер уже не вірю їм,
Не вірю снам, жіночим чарам
І навіть впевненням твоїм.
Дід

Чого, юначе навісний,
Чого зідхаєш повсякчасно?
Тут люди вольні, в небі ясно,
Краса жінок – як цвіт весни.
Не плач – нудьга тебе погубить.
Алеко

Мене Земфіра вже не любить.
Дід

Та ні – ти журишся дарма:
Вона ж іще дитина, сину;
Ти любиш трудно, до загину,
Жіноче серце – жартома.
Поглянь на небо: вольний зроду,
Гуляє місяць мандрівний;
Однаково усю природу
Він опромінює, ясний.
Ось він до хмарки помандруй,
Осяє пишно так, а сам
Уже до другої прямую,
Та довго не пробуде й там.
Хто в небі місце йому вкаже,
Примовивши: отам спинись!
Хто юній дівчині накаже:
Люби одне, не відмінись!
Не плач же!..
Алеко

Як вона кохала!
Як ніжно, спершись на плече,
В пустельній темряві ночей
Вона пестила й цілувала!
Дитина радісно-ясна,
Як часто любим щебетанням,
Чи ласкою, чи милуванням
Мою задумливість вона
Одразу розігнать уміла!
І що ж? Земфіра навісна
Вже зрадила і розлюбила!
Дід

Послухай, ось я розкажу
Про власну долю, не чужу.
Давно, як берегам Дунаю
Ще не загрожував москаль
(Ти бачиш: я оповідаю,
Алеку, про стару печаль), –
Тоді боялись ми султана,
А правив Буджаком паша
З високих мурів Аккермана;
Я був юнак, моя душа
В той час так радісно кипіла,
І жодна в кучерях моїх
Ще волосинка не біліла.
Красунь багато молодих
Тоді було... та однією,
Як сонцем, милувався я –
І от назвав її моєю.
Ах, швидко молодість моя
Ясним літавцем промайнула!
Пора ж кохання проминула
Ще швидше: год, один лиш год
Мене любила Маріула.
Колись, біля Кагульських вод,
Циганський табор ми спіткали;
Цигани ті, свої шатри
Нап’явши поблизу гори,
Дві ночі з нами ночували.
А потім згаснули огні,
І, кинувши дочку мені,
Пішла блукати Маріула.
Я мирно спав; зоря свінула;
Прокинувся – її нема!
Шукаю, кличу – та дарма!
Ми довго плакали й тужили
З Земфірою... Як жаль притих,
То стали всі мені немилі
Жінки; ніколи поміж них
Я не шукав собі дружини,
Свого дозвілля й самотини
Уже ні з ким я не ділив.
Алеко

Чому ж бо ти не поспішив
Вчинить над ними суд кривавий?
Чом хижакові та лукавій
Кінжала в серце не всадив?
Дід

Навіщо? Молодість – як птиця.
Хто вольну стримає любов?
Усім чергою радість сниться,
І що було, не буде знов.
Алеко

Я не такий. О, ні! В змаганню
Я свого права не зречусь,
Або хоч помстою уп’юсь.
Ні, Ні! Щоб над морською хланню
Знайшов я ворога свого,
Я б не помилував його
І сонного: з гори ногою
У вир, з утіхою лихою,
Я б беззахисного турнув,
А прокид, наглий і жахливий,
Жорстоким сміхом дорікнув,
І гук од падання шумливий
Мені б смішний, солодкий був.
Молодий циган

Один цілунок на прощання!
Земфіра

Мій муж ревнивий, злий – пускай!
Циган

Один, один, моє кохання!
Земфіра

Поки ще не прийшов, прощай!
Циган

Чи ще побачимось до рання?
Земфіра

Як зайде місяць золотий,
Зустрінемось біля могили...
Циган

Підманиш і не прийдеш ти!
Земфіра

Тікай – ось він! Прийду, мій милий.

* * *


Алеко спить. В його умі
Мара неясна виринав,
І він, прокинувшись у тьмі,
Ревниво руку простягав, –
Але рука його німа
Холодну ковдру обіймав;
Під нею подруги нема...
Підвівся, тремтячи, і слуха...
Як тихо скрізь! Ніде ні духа.
Мороз і жар по ньому йде;
Встає він, із шатра виходить,
Страшний, навколо воза бродить,
Ніщо не шамотить ніде:
Густі тумани місяць скрили,
І ледве мерехтять зірки;
Прослідок по росі значкий
Веде далеко – до могили:
І нетерпливо він іде,
Куди зловісний слід веде.
Он там могила край дороги
Здаля білі є перед ним;
Слабішають щодалі ноги;
Горить передчуттям лихим
Душа; тремтять уста, коліна...
Іде... і раптом... сон тяжкий?
Близькі дві тіні... Ще хвилина –
І чути шепіт боязкий
Коло неславної могили.
Перший голос

Пора!..
Другий голос

Чекай!
Перший голос

Пора, мій милий.
Другий голос

Ні, ні! Дождімось дня, стривай.
Перший голос

Вже час.
Другий голос

Як боязко ти любиш!
Хвилину!
Перший голос

Ти мене погубиш.
Другий голос

Хвилину!
Земфіра

А як муж, бува,
Прокинеться...
Алеко

Прокинувсь я.
Куди, куди ви поспішили?
Вам добре й тут, коло могили.
Земфіра

Тікай, мій друже!
Алеко

Ні, зажди!
Куди ти, красню молодий?
Лежи!
(Всаджує йому ножа)
Земфіра

Алеку!
Циган

Умираю!
Земфіра

Алеку, ти уб’єш його!
Увесь оббризканий ти кров’ю –
Поглянь!
Алеко

Жалієш ти? Кого?
Тепер диши його любов’ю...
Земфіра

Не залякаєш – киньмо гру!
Я душогуба зневажаю,
Твої погрози проклинаю.
Алеко

Умри ж!
(Убиває її)
Земфіра

Кохаючи умру!

* * *


Світало. Сяяв схід огнями.
З ножем, скривавлений, страшний,
Сидів Алеко за горбами,
Де був надгробок кам’яний.
Два трупи перед ним лежали,
І сам він був, як труп німий.
Цигани навкруги стояли,
Стурбовані і мовчазні,
А збоку яму вже копали,
Чергою йшли жінки сумні
І в очі мертвих цілували.
Біля дочки дідусь сидів,
Неначе мертвої глядів, –
Сидів і кам’янів з печали.
Забрали трупи, понесли,
І в надро вогкої землі
Обох коханців положили.
Алеко здалеку зорив
На все. А тільки їх зарили,
Сипнувши пригорщу землі
Востаннє, – мовчки він схилився
І з гроба на траву звалився.
І, надійшовши, дід прорік:
«Ти – злий і гордий чоловік.
Законів ваших ми не знаєм,
Не знаєм крови і страхіть,
Ми не катуєм, не караєм, –
То ж нам з убійником не жить.
До дикої не звик ти долі:
Ти лиш для себе хочеш волі.
Усіх жахатиме твій глас:
Ми – боязкі і добрі люди,
Ти – смілий, злий, – покинь же нас!
Прости! Хай мир з тобою буде».
Сказав – і стало шумно всюди:
Здійнявся табор кочовий,
Страхіття кинувши в долині,
І ЗНИК у сині степовій.
А в згубнім полі, в самотині,
Укритий килимом старим,
Лишився віз – один одним.
Так іноді, перед зимою,
Уранці, млистою добою,
Коли здіймаються з йолів
Табун спізнілих журавлів
І з криком в вирій подаються, –
Один, розлучений з гуртом,
На місці сумно зостаються,
Раненим звиснувши крилом.
Настала ніч; на возі темнім
Ніхто багаття не розвів,
І під верхом його під’ємним
Ніхто до ранку не спочив.

Епілог


Надхнення всемогутні чари
Розвіяли тумани снів,
І оживляються примари
То світлих, то сумливих днів.
В країні, де чатують вежі,
І гук війни не замовкав,
Де вікові і владні межі
Москаль Стамбулові вказав,
Де наша виросла держава
І відшуміла збройна слава, –
Я зустрівав серед степів,
Де здавна табори ставали,
Циган, що мирно мандрували,
Святої вольности синів.
За їх убогими возами
Не раз і я колись бродив,
І страву їх звичайну їв,
І засинав перед огнями;
В повільних мандрах полюбляв
Я спів їх радісний і чулий
І довго, довго Маріули
Імення ніжне повторяв.
Та злагоди нема й між вами,
Природи дикої сини:
І в шатра подрані – часами
Вриваються шалені сни.
І кочовища не врятують
Від долі згубної – дарма! –
І всюди пристрасті панують,
І захисту від них нема.
Михайло Драй-Хмара?