|
Скарбниче світлих мрій, що в гущині зеленій Мене одвідуєш, як добросердний геній, О спомине, малюй мої минулі дні, Місця укохані, для ока чарівні, Ліси, де я любив, де пристрасть розросталась, Де юність первісна із отроцтвом зливалась, І де, з природою у злагоді ясній, Я знав поезію, і щастя, й супокій. Веди, веди мене під лип гіллястих тіні, Що милі віддавна моїй свавільній ліні, На берег озера, на мирний схил горбів!.. Хай знов побачу я і килими лугів, І ветхі дерева, і сонячну долину, І пишних берегів улюблену картину, І в тихім озері, на лоні хвиль дрібних, Спокійних лебедів, і гордих і ставних. Нехай співає там хтось інший про війну, Я скромно возлюбив живу цю тишину І, слави відректись примарної готовий, Вам, Царського Села заквітчані діброви, Віднині присвятив свої неголосні, В дозвіллі мирному народжені пісні.
|