|
А чули ви в нічній діброві гук співця кохання й тихої зажури, коли німіють доли, ще похмурі, сопілки простий сумовитий гук? А чули ви? А чули ви? Стрічали ви серед пустельних лук співця кохання й тихої зажури, стрічали погляд, тьмяний і понурий, і вид його, таємних повен мук? Стрічали ви? Стрічали ви? Зітхали ви, зачувши голос цей – співця кохання й тихої зажури, як розступались лісу темні мури, явивши погляд страдницьких очей? Зітхали ви? Зітхали ви?
|