|
Чи чули ви за гаєм спів нічний Співця чуттів – співця свого кохання? В полях, в пітьмі, в ранковий час мовчання – Сопілки звук, – і простий, і сумний, Чи чули ви? Чи чули ви? Чи стріли ви в діброві – отого Співця чуттів – співця свого кохання? Чи – сліз сліди, чи – посмішку страждання Впізнали ви – у погляді його? Чи стріли ви? Чи стріли ви? Чи ви хоч раз – зітхнули від жалю, Від співчуття – співцю свого кохання? Коли юнак, крізь сльози сповідання, Дививсь – крізь вас і шепотів: люблю! Чи ви хоч раз? – Зітхнули ви?
|