Чи чули ви за гаєм в час нічний Співця журби, співця свого кохання? Коли в полях стелилося мовчання, Сопілки звук і простий і сумний Чи чули ви? Стрічали ви в безлюдній тьмі лісів Співця журби, співця свого кохання? Сліди від сліз, чи усміх дожидання, Чи тихий зір, що з туги потемнів, – Стрічали ви? Зітхнули ви, почувши в пізній час Співця журби, співця свого кохання? Коли юнак, ховаючи ридання, Померклі очі підіймав до вас, – Зітхнули ви?
|