(Сцени із Ченстоновської трагикомедії: The covetous knight.)Сцена 1У башті. Альбер та ІванАльберПовинен я з’явитись на турнірі Будь-що. Іване, покажи шолом. Іван подає йому шолом.Шолом пробитий наскрізь. Неможливо Його вдягти. Новий дістати треба. Який удар! проклятий граф Делорж! ІванІ ви йому добряче відплатили: Як вибили його ви із стремен, Добу, мов мертвий, він лежав – і, мабуть, Іще слабий. АльберА все ж не має збитків; Нагрудник уцілів венеціанський, А груди власні: ні гроша не варті; І витрачатись нічого йому. Чому шолом із нього я не зняв! А певне б зняв, коли б не засоромивсь Я герцога і дам. Проклятий граф! Мені він краще б голову пробив. Ще й одягу не маю я. Востаннє Всі лицарі сиділи у атласі І оксамиті; в латах я один За герцогським столом. Прийшлось брехати, Що на турнір потрапив випадково. А зараз що скажу? О бідність, бідність! Як гірко нас принижує вона! Коли Делорж важким і довгим списом Пробив шолом і мимо проскакав, А я, простоволосий, лиш пришпорив Мого Еміра і, неначе вихор, Відкинув графа, як малого пажа, На двадцять кроків, і коли всі дами Схопились з місць, коли сама Клотильда, Обличчя затуливши, закричала, І славили герольди мій удар, – Тоді ніхто не думав про причину Раптової хоробрості і сили! Я розлютився за шолом пробитий, Причиною геройству стала скупість. Було не важко заразитись нею, Під спільним дахом з батьком живучи. Що бідний мій Емір? ІванВін все кульгає. Не можна вам на ньому виїжджати. АльберНу, що ж тоді робить? Куплю Гнідого. Недорого і просять за коня. ІванНедорого, та де ж ті гроші взяти? АльберЩо каже той нероба Соломон? ІванВін каже, що не може без закладу Надалі вам давати гроші в борг. АльберЗаклад! а де мені його узяти? ІванЯ говорив. АльберЩо ж він? ІванА він лиш крекче. АльберТо ти б йому сказав, що батько мій Багатий сам, як жид, що неодмінно Все успадкую я. ІванЯ говорив. АльберІ що ж? ІванВсе крекче. АльберОт напасть для мене! ІванВін сам хотів прийти. АльберНу, слава богу. Без викупа не випущу його. Стукають у двері.Хто там? Входить жид.ЖидСлуга покірний. АльберА, з’явився Проклятий жид! Шановний Соломоне, Заходь сюди: так ти, я чув, віднині Не віриш в борг. ЖидОх, лицарю ласкавий! Клянуся вам: хотів би, та не можу. Де гроші взяти? Втратив я усе, Панам допомагаючи старанно. Ніхто не платить. Вас хотів просити, Хоч трохи повернути... АльберАх ти, скнаро! Якби у мене гроші завелись, Чи став би я возитися з тобою? Не опирайся, милий Соломоне, Давай червінці. Висипи хоч сотню, Бо знайдемо і більше. ЖидДе ж їх взять? Якби я мав ті сто червінців! АльберСлухай: Не соромно тобі своїх клієнтів Не виручать? ЖидКлянусь вам... АльберНе клянись. Заклада вимагаєш ти? Дурниці! Що дам тобі в заклад? свинячу шкіру? Коли б я міг закласти щось, давно Продав би вже. Чи лицарського слова Тобі, собако, мало? ЖидВаше слово Багато значить, доки ви живі. Як талісман, воно відкрити може Вам скрині всіх фламандських лихварів. Але якщо його передасте ви Мені, єврею бідному, у спадок, Померши рано (боже борони), Тоді в моїх руках те слово буде Мов ключ від скриньки, кинутої в море. АльберНевже раніше батька я помру? ЖидЯк знати? Всі ми ходимо під богом; Ще вчора цвів юнак, сьогодні вмер. І ось його чотири сиві старці На згорблених плечах несуть в могилу. Барон здоровий. Років десять, двадцять – Бог дасть, – то навіть тридцять проживе. АльберТи брешеш, жиде: через тридцять років Мені вже стукне п’ятдесят, тоді І гроші нащо? ЖидНащо гроші? Завжди Вони людині можуть знадобиться; Але юнак в них бачить слуг проворних І шле їх то туди, а то сюди. Для старика ж вони – надійні друзі; Їх береже він, як зіницю ока. АльберО! батько мій не слуг, не вірних друзів В них бачить, а володарів; і сам Їм служить вірно, як алжірський раб, Як пес на ланцюгу. В своїй конурі Живе, п’є воду, їсть сухі шкуринки, Всю ніч не спить, все бігає та бреше. А золото лежить спокійно в скринях. Мовчи! Воно послужить ще мені. Воно іще забуде як лежати. ЖидКоли барона понесуть ховати, Проллється більше грошей, аніж сліз. Пошли вам бог скоріше спадок. АльберAmen! ЖидА можна б... АльберЩо? ЖидТа думав я, що засіб Для цього є... АльберЯкий же засіб? ЖидТак – Є в мене старичок один знайомий, Єврей, аптекар бідний... АльберТеж лихвар Такий же, як і ти? Чи він чесніший? ЖидНі, лицарю. Він торг веде інакший – Готує краплі він... Могли б чудово Допомогти. АльберА що мені у них? ЖидУ воду, в склянку влить... трьох крапель досить; В них ні смаку, ні кольору; а вип’є Людина і без різі в животі, Без болю, без нудоти помирає. АльберТвій старичок отрутою торгує. ЖидТак – і отрутою. АльберІ замість грошей Мені відпустить в борг він склянок двісті, За склянку по червінцю. Чи не так? ЖидВи смієтеся, пане, наді мною – Ні; я хотів... можливо, ви... я думав, Що вже барону, мабуть, вмерти час. АльберЯк! батька отруїть! посмів ти сину... Тримай його, Іване! Він посмів!.. Чи знаєш ти, твоя жидівська душе, Собако, змію! зараз на воротах Тебе повішу. ЖидВибачте мені! Я жартував. АльберІване, дай мотузку. ЖидТо ж тільки жарт. Я гроші вам приніс. АльберГеть звідси! Жид іде.Ось до чого довела Жадоба батька рідного! Що сміє Пропонувати жид! Подай вина, Мене аж трусить... Та потрібні гроші. Біжи, Іване, за проклятим жидом, Візьми його червінці. І сюди Ще принеси чорнильницю. Розписку Йому я дам. Та не веди сюди Цього Іуду. Тільки ні, стривай, Отрутою його червінці пахнуть, Як срібники прапрадіда його. Вина просив я. ІванТак нема вина – Скінчилось вже. АльберА те, яке прислав В дарунок із Іспанії Ремон? ІванЯ ковалю заслаблому учора Відніс останню пляшку. АльберПам’ятаю... То дай води. І що це за життя! Ні, вирішено – герцогу поскаржусь: Можливо, він примусить зможе батька Тримать мене за сина, не за мишу, Народжену у льосі. Сцена 2Підвал.БаронЯк молодий гульвіса, що чекає Побачення з лукавою вдовою Або з дівчам обдуреним, так я Весь день хвилини ждав, коли зійду В таємний мій підвал, до вірних скринь. Щасливий день! Сьогодні можу я У шосту скриню (в скриню ще неповну) Набуту жменю золота досипать. Помалу, непомітно, та здається, Скарби мої зростають. Я читав, Що якось грізний цар своєму війську Звелів знести землі по жмені в купу, І горб високий виріс там – і цар З вершини міг велично оглядати І доли, вкриті білими шатрами, І море, де снували кораблі. Отак і я, приносячи по жменьці Данину звичну в скрині, в цей підвал, Насипав гору – з висоти її Я можу бачить все, мені підвладне. Чи є щось непідвладне? Наче демон Нікчемним світом правити я можу; Захочу – будуть зведені палаци; У пишні і тінисті їх сади Збіжаться німфи натовпом веселим; І музи принесуть свою данину, І вільний геній скориться мені; Добропорядність і безсонна праця Сумирно будуть ждати нагороди. Я свисну, і до мене несміливо, Покірно приповзе кривавий злодій, Лизати буде руки, буде в очі Дивитись, щоб вловити мій наказ. Мені усе покірне, я ж – нікому; Спокійний я; я вищий всіх бажань; Я знаю міць мою: і з мене досить Свідомості цього... (Дивиться на своє золото.)Не так багато, Але скількох людських поневірянь, Обманів, сліз, прокльонів, молитов Це золото – вагомий представник! Десь тут дублон... ось він. Його сьогодні Вдова дала мені, але спочатку Півдня перед вікном вона і діти Навколішках стояли і молили. Йшов дощ, і перестав, і знов пішов, Обманщиця не рухалась; я міг би Її прогнать, та щось мені шептало, Що борг за чоловіка принесла І не захоче гнити у тюрмі. А цей? оцей приніс мені Тібо – Як він дістався шахраю й неробі? Украв, звичайно; може, й відібрав Десь на дорозі, уночі, у лісі... Якби всі сльози, кров уся і піт, Що люди пролили за ці багатства, Із надр земних раптово піднялись, То був би знов потоп – я б захлинувся В моїх підвалах вірних. Та пора. (Хоче відімкнути скриню.)Я кожен раз, як хочу відімкнути Цю скриню, відчуваю жар і трепет. Не страх (о ні! кого мені боятись? Меч при мені: за золото моє Булат відповідає), та росте У серці почуття незрозуміле... Як лікарі помітили, є люди, Що мають насолоду від убивства. Коли я ключ встромляю у замок, То відчуваю те, що відчувати Повинен вбивця, вдаривши ножем: Приємно й страшно. (Відмикає скриню.)Ось моє блаженство! (Сипле гроші.)Ідіть, доволі вам блукати світом, Служить потребам й пристрастям людським. Спочиньте тут у спокої і силі, Як сплять лише боги на небесах... Бенкет для себе влаштувати хочу: Над скринями по свічці запалю І всі їх відімкну, і буду сам Дивитися на ці блискучі купи. (Запалює свічки і відмикає скрині одну за одною.)Царюю я! Який казковий блиск! Моя держава сильна і покірна; В ній щастя, в ній і честь моя, і слава! Царюю я... та хто услід мені Над нею прийме владу? Спадкоємець! Безумець, марнотратник молодий, Розпусників охочий співбесідник! Лиш я умру, він спуститься сюди Під мирні й непорушні ці склепіння Із натовпом улесливих придворних. Ключі укравши з трупа, відімкне Зі сміхом ці, набиті злотом, скрині; І потечуть скарби мої в діряві, Хоча й з атласу зроблені, кишені. Він розіб’є посудини священні, Напоїть він єлеєм царським бруд – Змарнує все... А на якій підставі? Хіба мені це все дарма дісталось, Жартуючи, немов тому гравцю, Що виграє і золото гребе? Хто зна, скількох прихованих бажань, І пристрастей приборканих, і дум В безсонні ночі й божевільні дні Це коштувало? Може, скаже син, Що обросло вже мохом серце в мене, Що я не знав бажань і що мене Ніколи совість змучена не гризла, Кігтистий звір, що крає серце, совість, Незваний гість, докучний співрозмовник, Позикодавець грубий, клята відьма? Від неї блідне місяць і могили Бентежаться і мертвих висилають... Ні, вистраждай своє багатство спершу, А там побачим, чи захочеш, друже, Те витрачать, що кров’ю наживав. Якби я міг від поглядів сторонніх Сховати свій підвал! Якби з могили Прийти я міг, сторожовою тінню На скрині б я сидів і від живих Скарби мої я боронив, як нині!.. Сцена 3В палаці. Альбер, герцог.АльберВолодаре, повірте – надто довго Терпів я сором бідності. Лиш крайність Примусила поскаржитися вам. ГерцогЯ вірю, вірю: лицар благородний, Такий, як ви, не звинуватить батька Без крайності. Таких розпусних мало... Надію майте: я усовістить Його зумію тихо, наодинці. Я жду його. Не бачились давно. Він другом був іще моєму діду. Я пам’ятаю, він мене малого Саджав, бувало, на свого коня І покривав своїм тяжким шоломом, Неначе дзвоном. (Дивиться у вікно.)Хто це там іде? Не він? АльберТак, мій володаре. ГерцогІдіть же У ту кімнату. Я покличу вас. Альбер іде; входить барон.Бароне, радий бачить вас здоровим. БаронЩасливий я, володаре, що зміг На ваш наказ з’явитись без затримки. ГерцогНе зустрічались ми, бароне, довго. Ви пам’ятаєте мене? БаронАякже. Я бачу вас як зараз. Ви були Дитиною прудкі. Покійний герцог Казав мені: Філіппе (він завжди Так звав мене), що скажеш, друже? Га? Десь через двадцять років ти та я Перед оцим дитям дурними будем, Це перед вами, тобто... ГерцогМи знайомство Відновимо. Ви двір забули мій. БаронСтарий я вже, володаре, старий. Що при дворі робить мені? Вам любі Турніри і бенкети. Я для них Вже не годжуся. Дав би бог війну, То зміг іще б я злізти на коня; Ще стане сили меч старий за вас На ворога підступного підняти. ГерцогБароне, нам відома ваша вірність; Були ви діду другом; батько мій Вас поважав. І я вас визнаю Хоробрим, вірним лицарем. Та сядьмо. Ви маєте дітей? БаронЄ син один. ГерцогЧому його не бачу біля себе? Вам двір наскучив, а йому годиться В його літа бувати при дворі. БаронМій син не любить світського життя; Він має дику і похмуру вдачу – Навколо замку він лісами бродить, Як олень молодий. ГерцогОце недобре. Але його ми привчимо негайно До балів і турнірів. Ви пришліть Його до мене; та призначте сину Утримання, що личило б званню... Ви спохмурніли щось; стомились, певне, В дорозі? БаронМій володаре, мене Збентежили ви трохи. Перед вами Я б не хотів зізнатися, та зараз Я мушу розповісти вам про сина Те, що від вас бажав би утаїть. Володаре, на жаль, він не достойний Ні милостей, ні вашої уваги. Він молодість свою проводить згубно, В низьких пороках... ГерцогЦе тому, мабуть, Що він один. Самотня бездіяльність, Бароне, губить молодих людей. Пришліть його до нас, і він забуде Ті звички, що здобув на самоті. БаронПробачте, мій володаре, та справді Не можу я погодитись на це... ГерцогАле чому ж? БаронЗвільніть мене, прошу... ГерцогЯ вимагаю: поясніть причину Відмови вашої. БаронНа сина я Сердитий. ГерцогТа за що? БаронЗа чорний злочин. ГерцогУ чому ж полягає злочин той? БаронЗвільніть мене, володаре... ГерцогЦе дивно. Чи вам за нього соромно? БаронТак... так... ГерцогТа що ж зробив він? БаронВін... хотів мене... Хотів убить. ГерцогУбить! Так я до суду, Як злодія, віддам тоді його. БаронДоводити не буду я, хоч знаю, Що справді хоче він моєї смерті, Хоч знаю те, що намагався він Мене... ГерцогЩо? БаронОбікрасти. Альбер вбігає в кімнату.АльберЦе брехня! Герцог(сину)Як сміли ви?.. БаронТи тут! і ти посмів!.. І ти про батька міг таке сказати!.. Я, отже, перед герцогом збрехав!.. Чи я уже не лицар? АльберВи брехун. БаронІ ще не вдарив грім, о боже правий! Так підніми ж, хай нас розсудить меч! (Кидає рукавичку, син поквапливо її підіймає.)АльберСпасибі, батьку! Ось твій перший дар. ГерцогЩо бачив я? Що відбулось тут щойно? Син виклик батька сивого прийняв! В які часи я герцогський ланцюг Наклав на себе! Змовкніть: ви, безумче, І ти, шалене тигреня! (Сину)Мені Віддайте рукавичку цю. (Віднімає її.)Альбер(В сторону)А жаль. ГерцогТак і вчепився кігтями у неї! Ідіть і показатися не смійте Мені на очі, доки сам я вас Не викличу. Альбер виходить.А вам, нещасний старче, Не соромно? БаронПробачте, пане мій... Стоять не можу я... мої коліна Ослабли... душно!.. душно!.. Де ключі? Ключі, ключі мої!.. ГерцогВін вмер. О Боже! Жахливий вік, безжалісні серця!
|