|
Біля заливу дуб зелений. Цеп золотий на дубі тому Вдень і вночі там кіт учений Кружляє на цепу невтомно. Піде наліво – заспіває, Направо – казку муркотить: «Там чудеса в лісах блукають, Там мавка на гілках сидить... Там на загублених доріжках Чудного звіру скрізь сліди. На кур’ячих хатинка ніжках Тиняється сюди-туди... Видіннями укриті схили, Зрання на берег линуть хвилі В безлюддя білого піску, І тридцять воїнів прекрасних По черзі з вод виходять ясних, Та й дядька з ними на паску... Там королевич випадково Полонить грізного царя; Там в хмарах, стрімко і суворо Через ліси, через моря Чаклун несе богатиря. В темниці там царівна тужить, А бурий вовк їй вірно служить. Там ступа з Бабою Ягою Іде, бреде сама собою... Там цар Кощей хворіє златом, Й боїться козаків з булатом!...» І був я там, і мед там пив, І бачив я той дуб зелений, Під ним сидів і кіт учений, Свої нам казки розповів. Одну я казку пам’ятаю, Тепер і вам розповідаю...
|