СЦЕНА ПЕРША

Берег Дніпра. Млин. Мельник і дочка.
Мельник

Ой, то ж то всі ви, молоді дівчата,
Дурненькі! Вже як підвернувся вам
Завидний чоловік, непростий, то потрібно б
Його до себе сильно прив’язати.
А чим? Поводженням розумним, чесним
Приваблювати, то суворістю,
То ласкою; часом ненароком
Чи натяком про шлюб нагадувать,
А поперед усього зберігати
Свою дівочу честь, безцінний скарб.
Вона мов слово: раз його упустиш,
То вже не вернеш. А коли на шлюб
Нема надії, то все-таки можна
Бодай який-будь зиск собі та рідним
Якийсь пожиток видумать. Се треба
Обдумати: «Не вічно ж буде він
Любить мене та пестувать». Та ні,
Куди вам думати про добре діло?
І чи подоба? Вас лиш дур береться,
Ви раді даром забаги його
Сповнять, готові висіти весь день
На шиї в милого коханчика.
А той коханчик – глянь – і вже пропав,
І слід за ним застив, а ти, дурна,
Лишилася ні з чим. Ой, глупі ж ви усі!
Чи я не говорив сто раз тобі:
«Ей, доню, бережись, не будь дурна
І не прогав свойого щастя ти!
Не випускай із рук князя та здуру
Не погуби сама себе!» Що ж вийшло?
Сиди тепер та вічно плач за тим,
Що вже не вернеться.
Дочка

Чому ж ви, тату,
Гадаєте, що він мене покинув?
Мельник

Чому? Тому! Та кілька раз, бувало,
В неділю приїздив він до млина?
Та що в неділю? Кождий божий день,
А іноді й два рази в день. А далі
Став приїздити рідше все та рідше.
І ось уже дев’ятий день минув,
Як ми не бачили його. Що скажеш?
Дочка

Занятий він. Чи мало в нього діла?
Таж він не мельник і вода за нього
Не робить. Часто він казав мені,
Що в нього праця тяжча від усіх.
Мельник

Е, вір йому! Хіба князі працюють?
І що їх праця? Лисів, заяців
Травить хортами та бенкетувати,
Сусідів грабувати та таких
Дуріп убогих підмовлять, як ти.
Він сам працює – ой, який же жаль!
На мельника, мовляв, вода працює.
Та в мене вдень, ні вніч нема спокою.
А там гляди – то тут, то там потрібно
Направить щось, де прогнило й тече.
От якби ти зуміла у князя
Хоч трохи грошей випросить для мене
На ті перебудови, було б ліпше.
Дочка

Ай!
Мельник

Що таке?
Дочка

Здається, чути тупіт
Його коня. Він! Він!
Мельник

Гляди же, доню.
Не забувай, що радив я тобі.
Дочка

Ось він! Ось він!
Входить князь. Конюх відводить його коня.
Князь

Здорова, моя люба!
Здорові, пане мельник!
Мельник

Ясний пане,
Гаразд із вами! Вже давненько ми
Не бачили очей пресвітлих ваишх.
Піду зготовити вала почастунок.
Відходить.
Дочка

Нарешті ти про мене нагадав!
І чи не стид тобі так довго мучить
Мене пустим ожиданням жорстоким?
І що мені на думку не спадало!
Які страхи не страшили мене!
То думала, що кінь тебе заніс
В болото або в пропасть; що медвідь
Тебе в дрімучім лісі розірвав-,
Що ти недуж; що розлюбив мене...
Та слава богу, ти живий, здоров
І любиш все по-давиьому мене!
Чи правда?
Князь

Так, по-давньому, голубко!
Ні, більше ще!
Вона

Протеє ж ти сумний.
Що сталося з тобою?
Князь

Я сумний?
Тобі здається так. Ні, я веселий
Все, як лише тебе побачу.
Вона

Ні!
Коли веселий ти, то здалека
Спішиш до мене й кличеш: «Де моя
Голубка? Що там поробляє?» Потім
Цілуєш зараз і питаєш: «Рада
Мойому приходові? Дожидала
Мене так вчасно?» А сьогодні мовчки
Ти слухаєш мене, не обіймаєш
І не цілуєш в очі. Щось, мабуть,
Стривожило тебе. І що? Чи, може, ти
На мене сердишся?
Князь

Не хочу дарма
Я притворятися перед тобою.
Так, правда, в серці моїм сум засів
Тяжкий, і ти не можеш ласками
Любовними розмить його, не можеш
Ані влегшити, ані поділити.
Вона

Мене ж болить, коли з тобою разом
Не можу сумувати одним сумом.
Скажи ж мені, що в тебе на душі?
Позволиш, буду плакать, – не позволиш,
Я ні сльозиною тобі не досаджу.
Князь

Не буду гаяться. Чим скорше, тим і ліпше!
Моя кохана, знаєш, що на світі
Нема тривкого щастя. Ані рід
Значний, ні сили, ні багатство, ані
Краса біди не може оминути.
І ми – хіба не так, моя голубко? –
Були щасливі. Я по крайній мірі
Щасливий був тобою та твоєю
Любов’ю. І хоч би в будущім що
Зо мною сталося, де б я не був,
Все буду споминать тебе, моє кохання.
Того, що трачу враз з тобою, в світі
Ніщо мені ніколи не замінить.
Вона

Я ще не розумію твоїх слів,
Та вже лякаюся. Нам грозить доля,
Готовить нам недовідоме горе?
Розлуку, може?..
Князь

Може! Ти вгадала.
Розлуку нам судила доля зла.
Вона

Хто нас розлучить? Чи ж у мене сили
Немає скрізь іти в твої сліди?
Вберусь я хлопчиком і вірно буду
Служить тобі в дорозі, чи в поході,
Чи на війні. Війни я не боюся.
Аби лиш бачила тебе. Ні, ні!
Не вірю! Може, ти бажаєш тільки
Думки мої провідати, а може,
Лиш жарт пустий собі отеє позволив.
Князь

Ні, жарт мені не в голові сьогодні.
Думки твої провідувать не треба.
І не готуюсь я в далекую дорогу,
Ні на війну. Лишаюсь-таки дома,
Проте розстатися з тобою мушу.
Вона

Стривай! Тепер я розумію все.
Ти женишся?
Князь мовчить.

Ти женишся?
Князь

Так, мушу.
Сама подумай! Ми, князі, не вільні
Так, як дівчата. Не по серцю муеять
Женитися, а по рахунках інших
Людей та для чужого інтересу.
Твій сум утішить бог і довший час.
Не забувай мене! Візьми на пам’ять
Сю пов’язку! Дай, ось тобі я сам
Її надіну. А до того ще
Привіз отсі коралі. На тобі!
А ось іще вітцю твойому я
Пообіцяв – віддай йому!
(Дає їй мошонку.)

Прощай!
Вона

Постій! Тобі сказати мушу ще...
Не тямлю, що...
Князь

Згадай!
Вона

Для тебе я
На все готова. Ні, не те... Постій!
Та неможливо, щоб навіки, справді,
Мене ти міг покинуть! Все не те!
Еге, згадала! Ось сьогодні в мене
Під серцем рушилась твоя дитина.
Князь

Нещасна! Що ж із того? Хоч для неї
Побережи себе. Я не покину
Ні твоєї дитини, ні тебе.
З часом... можливо... сам приїду вас
Відвідати. Потішся, не журися!
Дай обійму тебе останній раз!
(Відходячи.)

Скінчилося! Мов легше на душі.
Я бурі ждав, та справа обійшлася
Досить спокійно.
(Відходить. Вона стоїть недвижно.)
Мельник
(входить)
Чи не ласка ваша
Покушать меду? (Бачачи, що князя нема.) О, а де ж він дівся?
Де князь наш? Ба, ба, ба, яка тут чівка!
Вся в дорогих каміннях! Ось і перли!
 
Ну, що й казати, царський подарунок!
От ще добродій! А ось і мошонка!
Невже в ній гроші? Чом же ти стоїш,
Не відповіш, ні слова не промовиш?
Чи ти від радості нежданої
З ума зійшла, чи тільки остовпіла!
Дочка

Не вірю! Ні, не може буть! Я так
Його любила! Адже він не звір!
Хіба космате в нього серце?
 
Мельник

Про кого
Се от говориш?
Дочка

Таточку, скажи,
Чим я могла прогнівати його?
Пропало? Чи його отрутою
Хтось напоїв?
Мельник

І що з тобою, доню?
Дочка

Ріднесенький, від’їхав він! Он скаче!
А я дурна його пустила! Я
Не зачепилася йому за поли,
Не звисла на узді його коня.
Нехай би він розсердився й по лікоть
У мене руки відрубав! Нехай би
Тут розтоптав мене своїм конем!
Мельник

Що з нею?
Дочка

Бачиш ти, князі не вільні
Так, як дівчата, й не по своїм серщо
Беруть собі жінок. А вільно їм.
Чи бач, піддурювать, божиться, плакать
І говорить: «Тебе я повезу
В свою палату, в ясную світлицю,
І наряжу в парчу та оксамити!»
Їм вільно вчить дівчат нещасних рано
На свист їх підійматися з постелі
І до зорі сидіти за млином,
Їм любо серце князівськеє тішить
Бідою нашою. А там – махай!
Іди, голубочко, куди захочеш,
Люби, кого задумаєш!
Мельник

Ось яке діло!
Дочка

Та хто ж у нього суджена? На кого
Він проміняв мене? О, знатиму,
Дізнаюся та скажу тій змії:
«Відстань від нас! Ти ж знаєш, дві вовчиці
Не згодяться в одній дебрі».
Мельник

Дурна ти!
Вже коли князь бере собі невісту,
Хто може перешкодити йому?
Чи я не говорив тобі?
Дочка

Та як же міг він,
Як добрий чоловік прощатися зо мною,
Мені дарунки ще давать? О боже!
І гроші! Викупить себе він думав,
Язик мені сріблом тим загатити,
Аби про нього не пішла зла слава
І не дійшла до жінки молодої.
Ага, забула я тобі віддати
Отсю мошонку. Се він дав тобі
За те, що добрий ти для нього був,
Дочку пускав ти тягатися з ним
І не держав її на осторозі.
Нехай же вийде на добро тобі
Моя загибель!
(Кидає йому мошонку.)
Мельник

Ось чого дожити
Прийшло мені! Що бог довів почути!
Та гріх тобі так гірко докоряти
Вітцеві рідному. Одна ти в мене
Дитина на весь світ, одна відрада
У моїй старості, то як же мав я
І волі не давать тобі? І покарав
Мене господь за те, що слабо я
Держав тебе та не сповнив вітцівський
Свій обов’язок.
Дочка

Душно! Душно! Душної
Змія холодна в мене шию душить.
Змією підколодною мене
Опутав він, а не намистом сим! (Рве на собі намисто.)
 
Отак би розірвала я й тебе,
Зміє, проклятая розлучнице моя!
 
Мельник

Та що ти! Справді, ти з ума зійшла.
Дочка
(здіймає з голови чівку)
Ось мій вінець! Ганебний се вінець!
Ось чим вінчав мене лукавий ворог,
Коли я відреклася від усього,
Що перше дороге мені було.
Ми розвінчалися. Пропадь, віночку!
(Кидає чівку в Дніпро.)

Тепер всьому кінець!
(Кидається в ріку.)
Мельник
(здіймаючи руки)
О горе, горе!

СЦЕНА ДРУГА

Княжий терем. Весілля. Молоді сидять за столам. Гості. Хор дівчат.
Староста

Веселе ми весіллячко зіграли.
Здоров будь, князю й молода княгине!
Дай боже вам в любві та в згоді жити,
А нам у вас якнайчастіш гостити!
Що ж ви, дівчата гарненькі, замовкли?
Що ж ви, біленькі лебідки, притихли?
Чи всі ви співанки переспівали,
Чи, може, горла в вас від співів пересохли?
Хор

Сватоньку, сватоньку,
Нерозумний сватоньку!
По княгиню їхали,
В огород заїхали,
Бочку пива розілляли,
Всю капусту обілляли,
Плотові вклонилися,
Лісі помолилися.
«Лісо моя, лісонько,
Покажи доріженьку
По княгиню їхати!»
А ти, сватоньку, догадайся,
За мошонку шринімайся!
А в ній грошики шевеляїься,
Гарним дівочкам знадобляться.
Староста

От сміхунки! Та й співанку дібрали!
Ну, нате вам, аби на старосту не кривдували.
(Обдаровує дівчат.)
Дівочий голос
(невідомо відки)
По камінцях, по-жовтому пісочку
Пробігала бистра річенька.
В бистрій річеньці дві рибоньки гуляють,
Дві рибоньки, плотиці дві малесенькі.
«Чи чула ти, рибонько-сестронько,
Наші новини, наші річнії?
Як вечором у нас біда зчинилася,
Гарна дівчина утопилася.
Потопаючи, плакала-ридала,
Свого милого кляла-проклинала».
Староста

Агов, дівчата! Що за пісня се?
Такої на весіллі не співають.
Хто з вас співає сю пісню?
Дівчата

Ні, не я!
Не я! Не ми!
Староста

Хто ж заспівав її?
Між дівчатами шепіт і неспокій.
Князь

Я знаю хто.
(Встає з-за стола й говорить до конюха.)

Се мельниківна тут!
Скоренько виведи її та запитай,
Хто смів її впустить?
Конюх входить між дівчат.
Князь
(сам до себе)
А то вона
Готова тут такий зробити шум,
Що я зо стиду сам не знатиму,
Куди й сховатися.
Конюх

Я не знайшов її.
Князь

Шукай! Я знаю, вона тут. Вона
Отеє співала.
Один гість

Гей, солодкий мід!
І в голову, і в ноги так і б’є.
Та, жаль, гіркий; підсолодить його
Ніколи не завадить.
Молоді цілуються. Чути слабий окрик.
Князь
(здригаючи)
Знов вона!
Се крик її ревнивий. Що таке?
Конюх

Я не знайшов її ніде.
Князь
(сердито)
От дурень!
Дружба
(встаючи)
Час нам княгиню мужеві віддати
Та молодих у дверях хмелем посипати.
Усі встають.
Сваха

Та, певно, час. Давайте ж півника!
Молодих годують печеним півнем,
обсипають хмелем і ведуть у спальню.
Сваха

Княгине-душенько, не плач, не бійся!
Послушна будь!
Молоді відходять у спальню.
Всі розходяться, крім свахи та дружби.
Дружба

Де чарочка? Всю ніч
Під вікнами я мушу їздити,
То й покріпитися вином не вадить.
Сваха
(наливає йому чарку)
На, випий на здоров’я!
Дружба
(випиває)
Гай, спасибі!
А гарно вийшло все у нас, не правда?
На славу весілля!
Сваха

Так, слава богу.
Все гарно, лиш одно негарно...
Дружба

Що?
Сваха

Не на добро ту пісню заспівали –
Бог зна яку, а не весільную.
Дружба

Се все дівчата! Аби що було,
Вони напакостять. І чи подоба ж
Псувать навмисно княжеє весілля?

СЦЕНА ТРЕТЯ

Світлиця. Княгиня й мамка.
Княгиня

Здається, трублять! Ні, не їде він!
Ой, мамочко, як був він женихом,
Від мене він на крок не відлучався,
Очей, бувало, не зводив із мене;
А оженився – все пішло не так.
Тепер мене ранесенько розбудить,
І вже велить собі коня сідлати,
І до ночі бог знає куди їздить,
А вернеться, заледве любе слово
Мені промовить, ледве ласково
Рукою по лиці мене погладить.
Мамка

Княгинечко, мужчина наче півень:
Кукуріку, мах-мах крилом – і геть!
А жінка, наче бідна квочка та,
Сиди в гнізді та курят виводи!
Поки жених, то й не насадиться,
Не їсть, не п’є, глядить і не надивиться;
А оженився – клопоти настануть.
То треба у сусідів погостити,
То з соколами їхати на лови,
То на війну несе нечиста сила, –
Сюди-туди, а дома не сидіггься.
Княгиня

Як думаєш? Нема в нього якої
Таємної принади?
Мамка

Не гріши!
Та на кого тебе він проміняє?
Ти над усіх розумна та вродлива,
Звичаями й умом всіх перейшла.
Подумай, серденько, в кім він знайде
Щось краще, ніж у тебе?
Княгиня

Якби бог
Та вислухав мої благання й дав
Мені дітей, тоді б я знов зуміла
До себе мужа прив’язать. А, двір
Весь повен стрільців! Певно, муж додому
Приїхав. Чом же ще його не видно?
Входить ловчий.

Що князь? Де він?
Ловчий

Князь наказав додому
Нам їхати.
Княгиня

А де він сам?
Ловчий

Лишився.
У лісі сам на березі Дніпра.
Княгиня

І як же сміли ви князя самого
Лишити там? От-то ви вірні слуги!
Махай назад, за ним ви їдьте зараз!
Скажіть йому, що я прислала вас.
Ловчий відходить.

Ой боже мій! У лісі в час нічний!
А дикий звір, і лютий чоловік,
І лісовик там бродить – до біди
Хіба далеко? Скорше, мамочко,
Три свічки засвіти перед іконою!
Мамка

Біжу, моя голубочко, біжу.

СЦЕНА ЧЕТВЕРТА. ДНІПРО. НІЧ

Русалки

Веселою юрбою
З глибокого дна
Ми ніччю випливаєм,
І місяць гріє нас.

Любо нам в нічний сей час
Дно річнеє покидать,
Головами свобідннми
Річні хвилі розділять,

І дзвінкими голосами
Теплий воздух потрясать,
І зелені вогкі коси
В нім сушить та осушать.
Одна

Тихо! Пташки під корчами
Стрепенулися у млі.
Друга

Поміж місяцем і нами
Хтось там ходить по землі.
Ховаються.
Князь

До сумовитих берегів отсих
Невільно якось притяга мене
Якась недовідома сила. Місце се
Знайоме, будить жаль в душі. Пізнав
Я все довкола! Млин, ось він уже
Весь розвалився. Шум його коліс,
Колись такий веселий, вже затих.
Спинився камінь. Видно, вмер старий.
Доньку свою нещасну довгий час
Оплакував... Сюди вилася стежка, –
Вона вже заросла... Давно, давно
Сюди ніхто не ходить. Тут садок
Був із оплотом, – та невже заріс
Хащем він кучерявим? Ах, а ось
І дуб старий! Під ним вона, обнявши
Мене, тулилася до мене, мовчачи.
Та чи можливо ж?
(Іде до дверей.)

А се що? Листки
Пожовклі, скручені нараз із шумом,
Мов дощ, посипались на мене. Ось
Передо мною голий хтось і чорний
Стоїть, як дерево прокляте.
Входить дідусь у лахмітті, напівголий.
Дідусь

На здоров’я!
Здоров був, зятеньку!
Князь

Ти хто?
Старий

Тутешній.
Князь

Не пізнаю. Ти мельник?
Старий

Де там мельник?
Я млин продав запеченим чортам,
А гроші дав на склад русалці віщій,
Моїй доньці. Вони в піску Дніпровім
Засипані. Їх рибка одноока
Знай стереже.
Князь

Нещасний! Одурів.
Його думки розсипані, немов
По бурі хмари.
Старий

А чому до нас
Ти не приїхав вечором? У нас
Була гостина, довго ждали ми
Тебе.
Князь

Хто ждав?
Старий

Хто ждав? Та відомо, донька.
Ти знаєш, я на неї все дивився
Крізь пальці, й волю вам даю тепер.
З тобою хоч усю ніч до зорі –
Я не скажу ні слова.
Князь

Бідний мельник!
Старий

Та я не мельник. Признаюсь тобі,
Я крук, не мельник. Сталось дивне диво.
Коли в ріку – ти тямиш – вона впала,
Я кинувся, побіг слідом за нею,
І з того ж берега хотів ускочить.
Та враз почулося мені, що двоє крил
Міцних у мене виросло на плечах
І піднесли мене в повітря. Відтоді
То сям, то там літаю та клюю
Здохлу корову або на могилі
Сиджу та кракаю.
Князь

Ось жаль який!
Хто ж доглядає за тобою?
Старий

Е, за мною? Я
Старий став та пустий, за мною
І доглядати не біда. Спасибі,
За мною догляда русалочка.
Князь

Русалочка?
Старий

Так, внучечка.
Князь

Та годі!
Не можна сьому вірити. Старий,
Ти в лісі тут хоч з голоду загинеш,
Хоч звір тебе заїсть. А може, хочеш
Забратися в мій двір, зо мною жити?
Старий

В твій двір? Спасибі! Ти мене заводиш,
А потім і одуриш, задавши
Коралами. Не хочу я в твій двір.
 
Відходить.
Князь

Се все моя вина! Боюсь з ума
Зійти. Вже легше вмерти. На мерця
Глядять з повагою, за нього моляться.
Рівняє смерть з ним кождого живого.
Та хто з ума зійшов, той робиться
Не чоловіком. Дарма він говорить,
Але словам своїм він не володар.
Хіба лиш звір пізна в нім свого брата,
А людям він на сміх, над ним усякий
Свобідний: хоч би вбив його, то бог
Його не судить. Бідний сей старий!
Всі муки каяття у мні збудив
Сам вид його. (Входить ловчий зі стрільцями.)
Ловчий

Ось він! Насилу ми
Знайшли його.
Князь

Чого ви тут?
Ловчий

Княгиня
Послала нас, боялася за тебе.
Князь

Незносна вже мені її старанність!
Чи я дитина, що ні кроку вже
Мені ступить без дозору не можна?
Відходять. Русалки виринають із води.
Русалки

Що, сестриці, в чистім полі
Може б, ми догнали їх?
Плюском, реготом і свистом
Коней налякали в них?

Пізно. Хвилі вже холодні,
Півні проспівали вже,
Потемніло небо синє,
Місяць заховався вже.
Одна

Підождем іще, сестрице!
Друга

Ні, не час, не час, не час!
Дожидає нас цариця,
Люта мати жде там нас.
Щезають у воду.

СЦЕНА П’ЯТА

Дніпрове дно. Терем русалок. Русалки прядуть коло своєї цариці.
Старша русалка

Покиньте пряжу, сестри! Сонце сіло,
І місяць стовпом блискає над нами.
Орля! Пливіть наверх води під небом
Погратися, та нікого сьогодні
Не зачіпайте! Ані пішохода
Не смійте лоскотать, ні рибакам
Їх невід обтяжать травою та
Намулом, ані хлопчика у воду
Заваблювать оповіданнями
Про рибку!
Входить русалочка.

А ти де була?
Молода русалка

На землю виходила.
До діда. Вечір він просив мене
Із дна ріки зібрать йому ті гроші,
Які колись у воду він до нас
Покинув. Довго я шукала їх,
А що такеє гроші, я й не знаю.
Проте я винесла йому для втіхи
Дві пригорщі барвистих мушельок.
Він дуже рад був їм.
Русалка

Скупар безумний!
Послухай, доню! Нині я на тебе
Надію маю. Нині тут на берег
Прийде мужчина. Стережи його,
Піди йому настрічу! Він нам близький.
Він твій отець.
Русалочка

Той сам, що тебе, мамо,
Покинув і княгиню взяв за жінку?
Русалка

Той сам. До нього ніжно примиляйся
І оповідж йому все, ідо від мене
Ти знаєш про народження своє
Й про мене. А як запитає він,
Чи я його забула, або ні,
Скажи, що все його ще пам’ятаю
Й люблю, й жду до себе. Зрозуміла?
Русалочка

О, зрозуміла.
Русалка

Іди ж!
(Сама.)

Ой, відколи
З розпуки й сорому дівочого
 
Я опинилася на дні Дніпра
Русалкою холодною, міцною,
Минуло вже довжезних вісім літ.
І кождий день я думаю про помсту, –
Здається, нині вже настав той день.

СЦЕНА ШОСТА. БЕРЕГ

Князь

До берегів сумних тих поневолі
Мене недовідома тягне сила.
Все тут нагадує мені минуле,
Свобідної, прекрасної молодості
Моєї милу, хоч гіркую повість.
Ось тут колись мене стрічала вільна
Любов ще вільного. Я був
Щасливий. О безумний! І я міг
Так легкодушно сам себе позбавить
Свойого щастя! Ой, сумні, важкії мрії
Вчорашня стріча в мене оживила.
Отець нещасний – як же він страшний!
Ану ж сьогодні знов його зустріну,
І згодиться він кинути сей ліс
І перебратися до нас.
Русалочка виходить на берег.

А відки ти, прегарная дитино?
 
Іван Франко1914