БЕРЕГ ДНІПРА. МЛИН.Мельник і його дочка.МельникОтож усі ви, молоді дівчата, Усі дурні. Якщо вже підвернувся Вам чоловік завидний, не простий, То спробуйте до себе прив’язати Обачністю своєї поведінки. Являючи то ласку, то суворість, Заманюйте і мову про весілля Заводьте обережно – а найбільше Ви бережіть свою дівочу честь, Немов безцінний скарб; бо вже її – Як слово – упустивши, не повернеш. Якщо ж нема надії на весілля, То можна чи для рідних, чи для себе Якийсь бариш, якусь маленьку користь Та вигадать; подумати потрібно: «Не вічно ж буде він мене любить І балувать». – Та ні! Не здатні ви Замислитись про добру справу! Зразу ж В руках його дурієте; ви раді Усе робить для нього задарма; Ви ладні цілий день висіть на шиї У милого дружка, – а милий друг Дивись і зник, і слід пропав; а ви Лишилися ні з чим. Бо нерозумні! Чи я не говорив тобі сто раз: Гей, донечко, дивись; не будь дурною, Своє неждане щастя не прогав! Тримай міцніше князя, та себе Не дай занапастити. – Що ж насправді?.. Сиди тепер та бідкайся за тим, Чого вже не повернеш. ДочкаТа чому ти Так впевнений, що кинув він мене? МельникЧому, чому? та скільки раз на тиждень, Бувало, до млина він приїжджав? Га? Кожен день, а інколи і двічі – А потім став бувати рідше, рідше, І ось уже пішов дев’ятий день, Як ми його не бачили. Що скажеш? ДочкаВін зайнятий; турбот багато має. За нього, як за мельника, не буде Трудитися вода. Говорить він, Що із усіх його труди найважчі. МельникТак, вір йому. Коли князі працюють? І що їх труд? зайців ганяти в полі, Бенкетувать, та кривдити сусідів, Та умовляти вас, дурних дівчат. Він сам працює тяжко, бідолашний! За мельника ж – вода!.. а я спокою Не маю ані вдень, ані вночі. То тут, то там порядкувати треба; Де гниль, де протікає. От якби Змогла ти гроші випросить у князя, Зумів би я полагодити млин. ДочкаАх! МельникЩо таке? ДочкаЯ чую в полі тупіт Його коня... Він, він! МельникНе забувай Моїх порад хоча б сьогодні, дочко... ДочкаОсь він, ось він! Входить князь. Конюший веде геть його коня.КнязьДобридень, любко мила! Здоров будь, мельник. МельникМилостивий князю, Ласкаво просимо. Давно, давно Не бачили ми ваші ясні очі. Піду, зготую щось почастувати. (Іде геть.)ДочкаНарешті і про мене ти згадав! Не соромно тобі так довго мучить Мене пустою мукою чекання? Чого я лиш не думала про тебе? Яким себе я жахом не лякала? То думала, що кінь тебе заніс В болото чи провалля, що ведмідь Тебе у лісі темному здолав, Що хворий ти, що розлюбив мене – Та слава богу! ти живий-здоровий І, як раніше, любиш ти мене; Чи правду я кажу? КнязьТак, світе мій, Іще сильніше. КоханкаА проте чомусь Сумний ти; що з тобою? КнязьЯ сумний? Та це тобі здалося. Я веселий Завжди, коли тебе лиш бачу. ВонаНі. Коли веселий ти, то ще здаля Летиш і кличеш: де моя голубка, Чим зайнята вона? а там цілуєш, Питаючи: чи рада я тобі, Чи виглядала я тебе так рано. А зараз – мовчки слухаєш мене, Не обіймаєш, не цілуєш в очі. Стривожений ти чимось, певне. Чим же? Невже на мене сердишся за щось? КнязьНе хочу я даремно удавати Безхмарну радість. Справді, в серці сум Ховаю я – і ти його не можеш Ні ласками любовними розвіять, Ні притлумить, ні навіть розділить. ВонаТа боляче мені твою журбу Не поділять – відкрий мені причину. Дозволиш – буду плакать; не дозволиш – Ні слізкою тобі не досаджу. КнязьЧого чекати? чим скоріш, тим краще. Сама ти знаєш, мила, що на світі Нема міцного щастя: ні краса, Ні знатний рід, ні сила, ні багатство, Ніщо втекти не може від біди. І ми також, голубко, – чи не так? Щасливі ми були; принаймні я Щасливий був твоїм коханням щирим. Хоч що б мені судилося на світі, Де б я не був, ніколи не забуду Тебе, кохана; те, що я втрачаю, Ніщо мені не зможе замінить. ВонаЯ слів твоїх іще не розумію, А вже боюсь. Загрожує нам доля, Для нас готує невідоме горе, Розлуку, найскоріше. КнязьТи вгадала. Розлука нам судилась у житті. ВонаХто нас розлучить? Та хіба не можу Я йти куди завгодно за тобою? Я одягнуся хлопчиком. Я буду Тобі служить в дорозі, у поході Чи на війні – війни я не боюсь – Лиш бачити б тебе. Ні, ні, не вірю. Мої думки ти вивідати хочеш, Або невдало, князю, ти жартуєш. КнязьМені сьогодні зовсім не до жартів, Думок твоїх вивідувать не хочу, Ні в дальню путь, ні на війну не їду – Лишаюсь вдома, та повинен я З тобою розпрощатися навіки. ВонаЧекай, тепер усе я розумію... Ти женишся. Князь мовчить.Ти женишся!.. КнязьНу, що ж? Сама ти розсуди. Князі не вільні Женитися, як інші, по любові, А подругу для себе обирають, Враховуючи вигоду чужу. Твою печаль хай бог і час утішать. Не забувай мене; візьми на згадку Пов’язку – дай, тобі я одягну. З собою також я привіз намисто – Візьми його. Та батькові іще Я гроші обіцяв. Віддай йому. (Дає їй в руки мішок з золотом.)Прощай. ВонаЧекай, тобі сказати маю Не пам’ятаю що. КнязьЗгадай. ВонаДля тебе На все я ладна... ні не те... Постій – Не можна, щоб навіки ти і справді Мене покинуть міг... Усе не те... Згадала я!.. Сьогодні у мені Дитина ворухнулася під серцем. КнязьЯк бути? Бідолашна! хоч для неї Побережи себе; я не залишу Без грошей ні дитини, ні тебе. Із часом сам навідаюсь, можливо, Побачить вас. Утішся, не сумуй. Дай ще тебе, востаннє, обійму. (Рушаючи.)Х-ху! Скінчено – душі немов би легше. Чекав я бурі, та на диво тихо Все обійшлось. (Іде геть. Вона лишається непорушною.)Мельник(входить)Запрошую вас щиро На млин наш завітати... тільки де ж він? Скажи, де князь? Чи ба, яка у тебе Пов’язка! в самоцвітах дорогих! Так і горить на сонці! А намисто!.. Дарунок царський. Благодійник наш! А це що за мішок? чи це не гроші? Та що ж ти, ніби вкопана, стоїш, Не вимовиш ні слова? Може, ти Від радості нежданної здуріла, Або стовбняк скував тебе? ДочкаНе вірю, Неправда це. Я так його любила. Хіба він звір? Хіба у нього серце Укрила вовча шерсть? МельникПро кого ти? ДочкаСкажи, мій батьку, як могла його Я прогнівить? хіба за тиждень цей Моя краса пропала? чи його Отрутою споїли? МельникЩо з тобою? ДочкаТатусю, він поїхав. Он він скаче! – І я його, безумна, відпустила, Йому за поли я не учепилась І не повисла на узді коня! Нехай би він з досади відрубав Мені по лікті руки, хай би тут же Він розтоптав мене своїм конем! МельникТи мариш! ДочкаВін сказав – князі не вільні Женитися, як інші, по любові... А вільні ж і божитися, і плакать, Обманюючи нас, і обіцять: Тебе я повезу до себе в терем, В світлицю потаємну, одягну В узорчасту парчу, у оксамит. І молодих дівчат навчати вільні Опівночі на свист їх прокидатись І до зорі гуляти за млином. Князівське серце наші біди тішать Недовго, а тоді вже прощавай, Голубонько, лети, куди захочеш, Люби, кого зумієш. МельникОн то як. ДочкаТа хто ж вона, розлучниця моя? Дізнаюсь я. Я злодійці скажу: Відстань від князя, – бачиш, дві вовчиці В одній ярузі не живуть. МельникДурна! Якщо вже наречену він обрав, Хто може стати князю на заваді? Чи я ж не говорив тобі... ДочкаІ міг він Прощатися зі мною, мов порядний, І дорогі дарунки дарувать, І гроші! ніби викупить себе Хотів, чи посріблити мій язик, Щоб я мовчала, щоб недобра слава До вух його дружини не дійшла. Ось бачиш, – я забула, – він звелів Тобі віддати срібло це, за те, Що був із ним привітним, що дочці Не заважав з ним плутатись, що ти Давав їй волю...Ось тобі платня За цю ганьбу. (Віддає йому мішок.)Батько(в сльозах)До чого я дожив! Що бог привів почути! Гріх тобі Так батькові своєму докоряти. Одне дитя у мене ти на світі, Одна відрада в старості моїй. Як міг тебе не балувати я? Бог покарав за те, що легковажно Я батьківський обов’язок забув. ДочкаОх, душно! Те намисто шию давить, Мов на мені не перли, а змія, Змія холодна. (Рве з себе перли.) МельникСхаменись. ДочкаОтак би Я розірвала ту змію прокляту, Ту злодійку, розлучницю мою! МельникТи мариш, справді, мариш. Дочка(знімає з себе пов’язку)Ось вінець мій, Вінець ганебний! ось чим повінчав Лукавий ворог нас, коли зреклася Я усього, чим перше дорожила. Ми розвінчались. – Згинь же, мій вінець! (Кидає пов’язку в Дніпро.)Тепер всьому кінець. (Кидається в річку.)Старик(падаючи)О горе, горе! КНЯЖИЙ ТЕРЕМВесілля. Молоді сидять за столом. Гості. Хор дівчат.СватЩасливо ми весілля відгуляли. Тож слався, князь з княгинею своєю. Дай бог вам жити в мирі та любові, А нам частіш у вас бенкетувать. Чому ж, дівчата красні, ви замовкли? Чому ж то ви, лебедоньки, принишкли? Чи всі пісні ви вже переспівали? Чи горлечка від співу пересохли? ХорСватонько, сватонько, Нетямущий сватонько! По молоду їхали, У город заїхали, Поливали з бочки Пивом огірочки, Тинові вклонилися, Вереї молилися: Порятуй у лишеньку, Покажи доріженьку Як нам далі їхати. Сватонько, порадуй – Грошики викладуй. В гаманцю ті гроші носяться, До дівчат у руки просяться. СватТа й вибрали ж ви пісню, цокотухи! Ось вам, візьміть та не глузуйте з свата. (Роздає дарунки дівчатам.)Один голосПо камінчиках та по пісочку Пробігала між вербами річка, А в тій річці гуляють дві рибки, Дві маленькі, дві бистрі плотвички. А чи чула ти, рибко-сестрице, Про сумні річкові наші вісті? Як топилася дівчина красна, Проклинаючи милого друга. СватДівчата! Схаменіться! Що за пісня? Вона, здається, зовсім не весільна. Та хто ж цю пісню вибрав? га? ДівчатаНе я – Не я – не ми... СватА хто ж її співав? Зніяковілі дівчата шепочуться.КнязьЯ знаю хто. (Встає з-за столу і говорить тихо конюшому.)Вона сюди прокралась, То виведи її. А ще дізнайся, Хто смів її впустити. Конюший підходить до дівчат.Князь(сідає, про себе)На весіллі Вона зробити може стільки крику, Що не знайду я місця, щоб сховатись Від сорому. КонюшийЯ не знайшов її. КнязьШукай. Вона, я знаю, тут. Вона Цю пісню проспівала. ГістьЩо за мед! І в голову, і в ноги так і б’є – Та жаль: гіркий. Його б підсолодити. Молоді цілуються. Чути слабкий крик.КнязьВона! ось крик її ревнивий. (Конюшому.)Що? КонюшийЯ не знайшов її ніде. КнязьДурний! Дружко(встаючи)Чи не пора віддать княгиню князю Та хмелем посипати молодих? Всі встають.СвахаЗвичайно, час. Подайте півня їм. Молодих годують смаженим півнем,
|
Олександр Грязнов | ? |