|
В пустині темній я блукав, Духовним прагненням понятий, І на шляху моєму став Архістратиг шестикрилатий. Перстами, легшими од мрій, Він до моїх торкнувся вій; І розчинилися зіниці, Неначе з ляку у орлиці. Моїх ушей торкнувся він, І в їх ввірвався шум і дзвін, І я почув небес тремтіння І ангелів надхмарний літ, Підводний в морі гадів хід І зріст лози з її коріння. І уст торкнулася рука, І вирвав з їх він язика Мого лукавого і злого, І жало мудрої змії Рука кривавая в мої Уста вдала замісто йо́го І груди він розсік мечем, І взяв моє він серце мляве, І вугіль з пломінним вогнем Поклав у лоно їх криваве. В пустині трупом я лежав, І бога глас мене воззвав: «Пророче, встань! Прийми у душу Глагол небесної хвали І йди, обходь моря і сушу, І ним серця людей пали!»
|