|
Духовним прагненням тяжким В пустелі темній я томився, І шестикрилий серафим Мені на роздоріжжі стрівся. Дітканнями перстів легких Зіниць торкнувся він моїх, Одверзлись віщії зіниці, Як в полохливої вірлиці. Моїх ушей торкнувся він, – І виповнив їх шум і дзвін; І я небес учув здригання, І горний ангелів політ, І гад морських підводний хід, І дольної лози зростання. І він до уст моїх приник І вирвав грішний мій язик, Що й з марнослів’ям знавсь, і з лжею, І жало мудрої змії В уста знекровлені мої Десницею вложив своєю. І груди він мені розтяв, І звідти серце взяв тремтяче, І в розтин від меча поклав Невгасне полум’я гаряче. В пустелі трупом я лежав, І голос бог мені подав: «Устань, пророче, й виждь, і внемлі, Сповняйся волею творця, Й, моря обходячи та землі, Глаголом спопеляй серця!»
|