|
Тобі – та слово ліри темне Чи вуха милого сягне? Душею скромною напевне Чи зрозумієш ти мене? Або посвята ця поета, Як і колись його любов, З рядками давнього сонета Мине твою увагу знов? Так упізнай, принаймні, звуки Бувало, дорогі тобі – І думай, що в часи розлуки, В мінливій радості й журбі Твій світлий сум, твоя гординя, Слова, ніколи не чужі, Єдиний скарб, одна святиня Одна любов моїй душі.
|