|
Погасло дня ясне світило; На моря синь вечірній впав туман. Шуми, шуми, послушливе вітрило, Хвилюйся піді мною, хмурий океан. Я бачу берег в дальній далі, Землі південної принадливі краї; У тузі й хвилюванні мчать думки мої Туди на спогадах печалі... І чую я: в очах родились сльози знов; Душа кипить і завмирає; Знайома мрія знов круг мене все літає; Я пригадав безумних літ свою любов, І все, чим я страждав, і все, що серцю мило, Жадання і надій виснажливий обман... Шуми, шуми, послушливе вітрило, Хвилюйся піді мною, хмурий океан. Корабле мій, неси мене за межі дальні По примхах буряних зрадливої краси, Лише на береги печальні, На батьківщину не неси, Туди, де пристрастей вогнем Чуття найперші розгорялись, Де музи ніжні таємничо усміхались, Де рано в бурях відцвіла Моєї молодості сила, Де обманула мене радість легкокрила Й холодне серце на страждання віддала. Нові шукаючи пригоди, Я втік од вас, вітчизняні краї; Я втік од вас, пестунки насолоди, Хвилинні друзі й недруги мої; І ви, повірниці обманливої вроди, Яким заради втіх і молодих забав Я славу й спокій, волю й душу віддавав, І вас я позабув, зрадливки молодії, Весняних таємниць подруги золотії, І вас я позабув... Лиш давніх серця ран, Кохання ран тяжких, ніщо не ізцілило... Шуми, шуми, послушливе вітрило, Хвилюйся піді мною, хмурий океан...
|