|
Перед гробницею стою, Склонивши голову свою... Все спить навкруг; лише лампади Блищать у пітьмі золоті, Стовпів осяявши громади І давні прапори святі. Під ними спить довічно він, Північних володар дружин, Могутній страж в землі державній, Смиритель буйних ворогів, Останній вождь у зграї славній Єкатерининських орлів. Безсмертя у труні твоїй! Тут чути руський глас живий; В нім відгомін пори тієї, Коли народу віщий глас Воззвав до сивини твоєї: «Іди, спасай!» Ти встав – і спас. Почуй же й нині вірний глас, Устань, рятуй царя і нас, О старче грізний! На хвилину У двері вийди гробові, З’явись, єднай в одну дружину Полки незрадні бойові! З’явись, назнаменуй того, Хто годен взять меча твого, Твою успадкувати славу! Але безлюдний храм стоїть, Повитий в тишу величаву, У сон, з якого не збудить...
|