|
Отці пустинники і жони непорочні, Щоб серцем вознестися в області заочні, Зміцнить його й звільнить від суєтних оков, Складали безлічі до Бога молитов; Розчулитись так жодна з них не заставляє, Як та молитва, що священик повторяє В Великий Піст – жалобні та скорботні дні, – Усіх частіш приходить на вуста мені. Пропащого підкріпить незбагненна сила: Владико днів моїх! Життя мого вітрила! Лінивства духу, Господи, не дай мені, І владолюбства, й марнослів’я голосні. Але дай, Боже, бачити мені мої провини, І брат мій хай від мене осуду не прийме. Дух упокорення, терпіння і любов, Й цнотливість в серці оживає хай ізнов.
|