|
Б’ючись об виступи скали, Шумлять і піняться вали, І в вишині кричать орли, І стогне бір, І блискотять серед імли Вершини гір. Звідтіль зірвався раз обвал, І впав, зродивши грому шал, І поміж скель увесь провал Загородив, І Терека могутній вал Перепинив. І от, знемігши, присмирнів... О Терек, ти вже не ревів; Та задніх хвиль упертий гнів Пробив сніги... Ти, розлютившись, затопив Всі береги. І довго той обвал чигав, Німим громадищем лежав, І Терек злий під ним десь мчав, І, весь шумкий, У бризках, піною зрошав Звід крижаний. Де битий шлях лягав між брил, Де кінь скакав, і тягся віл, І вів верблюда через схил Степний купець, – Еол там лине легкокрил, Небес жилець.
|