|
Узгір’я Грузії укрив туман нічний; Шумить Арагва піді мною. Печально й легко так, – і смуток мій ясний; Мій смуток повен весь тобою, Тобою – більш ніким... І дивлячись у тьму, Свою печаль я не стривожу. І серце знов горить і любить знов – тому, Що не любить воно не може!
|