|
Для тебе голос мій ласкавий і томливий Тривожить пізній час північний мовчазливий. Край ложа в самоті печально так горить Свіча; мій вірш тече, вирує й дзюркотить, Біжить, немов струмок, весь сповнений тобою. Виблискує в пітьмі твій зір передо мною, Мені всміхається, і звуки чую я: Мій друг, мій ніжний друг... люблю... твоя... твоя...
|