Частина першаIВ одному з древніх міст Італії ясної Колись владарював старий предобрий Дук. Народові отець, він жив у супокої, Друг миру, істини, мистецтва і наук. Та берло владаря не терпить кволих рук, А добрості своїй він надто віддавався. Народ любив його і зовсім не боявся. Караючий закон в його суді дрімав, Мов недолугий звір, не здатний вже до ловів, – І Дук це почував, і дуже часто мовив Про це зі скаргою. Він сам спостерігав, Що гірші за дідів щодня ставали внуки, Що груди матері вже гризло немовля, Що правосуддя скрізь сиділо, склавши руки, І не давав йому лише лінтюх щигля. IIНерідко добрий Дук, відчувши в серці скруху, Хотів перебороть безладність слабодуху; Та як? Існуюче, давно наявне зло В мовчазності судів потвердження знайшло, Його скарати враз було б несправедливо, Та й не годилося – для того ж, особливо, Хто перший сам йому сприяв і потурав. Що вдіяти? Про це Дук довго міркував І врешті вирішив на певний час віднині Віддать до інших рук всю владу у країні, – Нехай новий владар наводить лад новий, Удавшись до крутих і незабарних дій. IIIСуворий Анджело, муж, досвідом багатий, Тоді там проживав; в мистецтві владувати Не був він новаком, звичаїв пильнував, Поблід од праць тяжких і святобожних справ; В закони замкнутий, похмурий, гордовитий, За дух суворий свій був славою він вкритий; Заступником нарік його старенький Дук, І жахом укріпив, і берло вклав до рук, Йому віддавши всі права і переваги, А сам, уникнувши докучної уваги, Ні з ким не стрінувшись, incognito, один, У мандри вирушив, як древній паладин. IVЯк тільки Анджело узяв стерно в державі, Тоді відразу все по-іншому пішло, Заворушилися знов коліщата ржаві, Закони підвелись, затисши в кігтях зло; На площах, з остраху примушених мовчати, Щотижня почались і катування, й страти, Аж стала чухатись потилиця в людей І люд казав: «Еге! Не той уже оцей». VОдин грізний закон, забутий на ту пору, Поміж законів був: він гнівно провіщав За перелюбство смерть. Про кару цю сувору Ніхто із горожан не чув, не пам’ятав. Похмурий Анджело у зведенні законів Знайшов його й звелів зробити дійовим На страх для всіх міських гульвіс і вітрогонів, Сказавши рішуче помічникам своїм: «Пора злякати зло. В розбещенім народі Перетворилися вже звички на права І крутяться навкруг закону на свободі, – Круг лева, що заснув, туляє так мишва. Закон не мусить буть опудалом з лахміття, Куди уже пташки сідають, мов на віття». VIТак Анджело на всіх навіяв раптом жах, – Скрізь ремствував народ, а молодь на словах З вельможі строгого сміялася глузливо, Проте над прірвою ходила пустотливо, І перший катові до рук попав як стій Безжурний Клавдіо, патрицій молодий; Гадаючи в свій час спокутувать провину І світові явить коханку як дружину, Джюльєту чарівну він спритно спокусив І до нешлюбної любові прихилив, Та наслідки того, на лихо, стали явні; Коханців молодих застали свідки вправні, Їх обопільний гріх засудження зазнав І юнакові суд законний вирок склав. VIIНещасний вислухав грізні слова ухвали І повертався знов журливо до тюрми. Над долею його й сторонні вболівали. Він в розпачі ішов. Раптово між людьми З’явився Луціо, гультяй собі ледачий, Паливода й брехун, та чоловік добрячий. «Мій друже! – Клавдіо гукнув, – допоможи: Знайди в монастирі сестру мою. Скажи, Що мушу я на смерть іти, – хай поспішає Мене порятувать, хай друзів ублагає, Нехай одвідає сама намісника. Вона ж бо, Луціо, розумна і метка, Від бога в неї хист чудово промовляти; До того ж молодість, коли почне ридати, Розчулює людей». – «Зроблю, мені повір!» – Гульвіса відповів, і сам у монастир Пішов, не гаючись. VIIIСиділа Ізабела У тихій келії. Ігуменья дебела Із нею бесіду провадила про те, Щоб завтра прийняла постриження святе. Враз Луціо дзвінком забрязкав. У світлиці Напівпослушниця під каптуром черниці З ним привіталася: «До кого ваш прихід?» – «Дівице (зваживши на ваш рожевий вид, Я певен, – справді ви дівиця в цій оселі), Чи можна передать прекрасній Ізабелі, Що надіслав мене її нещасний брат?» – «Нещасний він?.. Чому? Що з ним?.. Кажіте сміло: Я Клавдіо сестра». – «Насправді? Дуже рад. Він шле вам свій уклін, та сталось прикре діло: Ваш брат в тюрмі». – «За що?» – «За те, що, власне, я З охотою б схвалив, принаднице моя, І кари іншої я б не обрав для нього». (Тут вдався Луціо до опису такого, Який докладною одвертістю дрібниць Міг приголомшити цнотливий слух черниць, Але з увагою все вислухала діва, Не вдаючи, немов є вражена й гнівлива, – була душа ясна у неї, як ефір, Її не стурбував життя земного вир Своєю марністю, брехнею й зазіханням). «Тепер, – промовив він, – ви мусите благанням Розчулить Анджело, – просити вас прибіг Від брата я». – «Не знать, – красуня відказала, – Чи я б од слів моїх якусь користь дістала, Бо мучусь сумнівом: не стане сил моїх...» – «Цей сумнів – ворог наш. – той відповісти зміг, – Нас підлі зрадники невдачею лякають І вірного добра сягнути заважають. Ідіть до Анджело, – скажу вам тайкома, Що дівчина, коли прийде просить сама, І падає до ніг, і плаче, і голосить, То чоловік, як бог, дає їй все, що просить». IXВклонилась дівчина наставницям своїм І з Луціо пішла правителя узріти; Уклінно й лагідно схилившись перед ним, За брата почала намісника молити. «Ні, дівчино, – сказав суворий чоловік, – Його не врятувать; твій брат оджив свій вік Умерти має він». Печальній Ізабелі Доводилось іти додому, в тишу келій, Та добрий Луціо красуню не пустив. «Не відступайтесь так, – він тихо їй повів, – Благайте знов його, зневаживши загрози, Схиляйтеся до ніг, ридайте; скарги, сльози, Жіночі хитрощі, зітхання, молитви Тут застосовуйте. Холодні надто ви, Неначе поміж вас розмова йде про голку. Звичайно, коли так, – не буде, певне, толку. Не йдіть відсіль! Просіть!» XВона вдалася знов До пристрасних благань, до запальних промов, Щоб серце пом’якшить дозорцеві законів. Казала: «Ти повір, – ні велич царських тронів Ні меч намісника, ні владна булава, Ні оксамит судді, – вся пишність світова, Ніщо володарів отак не прикрашає, Як милосердя. Знай, – лише воно вславляє. Коли б мій брат дістав твої права без меж, А ти був Клавдіо, ти міг би впасти теж, Та брат би мій не був таким, як ти, суворим». XIЗдригнувся Анджело. Сяйнувши темним зором, «Облиш мене, прошу», – він кинув тихо їй. Та діва лагідна взялась тоді мерщій До ще палкіших слів. «Подумай, – говорила, – Подумай: якщо той, чия небесна сила, Рятує й згоює, почне судити нас Без милосердності, – скажи: що з нами буде? Подумай, – і любов одчуєш в серці враз, І милість осяйна твої наповнить груди, І для твого життя нові почнуться дні». XIIВін одказав: «Дарма! Слова марнуєш всує. Не я, закон скарав. Ніхто вже не врятує, І завтра брат твій вмре». ІзабелаЯк завтра? Що? Ні, ні. Він не готовий ще, його вбивать не треба... Невже так похапцем надішлемо до неба Цю марну жертву ми? Таж навіть і курчат Не б’ють так нашвидку. Не личить спіх для страт. Обдумай все, врятуй нещасного оцього! Ти знаєш, владарю, – бідак іде на скін За злочин отакий, що досі ще за нього Покарань не було; загине перший він. АнджелоНе вмер закон, а впав у сон лиш тимчасово. Тепер прокинувся. ІзабелаЗласкався! АнджелоНі, ніяк! Злочинцям потурать – робити злочин знову. Одного стративши, врятую інших так. ІзабелаТи перший вимовиш цей рішенець негідний? І перша жертва – брат, нещасний брат мій рідний? Ні, ні! Врятуй його! Чи серцем ти закляк, Чи ти безвинний сам? Спитай в душі своєї; Чи завше грішна мисль була чужа для неї? XIIIВін голову схилив, здригнувшись мимохіть, І геть іти хотів. Вона: «Зажди ще мить! Послухай, повернись. Великими дарами Тебе потішу я... ти радо їх бери, Вони – не марнота, а дорогі дари, І ти поділиш їх з самими небесами. Тебе потішу я молитвами благань У тишині нічній, в час зоряних світань, Молитвами добра, любові і привіту, Молитвами черниць, сумирних дів святих, В глибокій самоті померлих вже для світу, Живих для бога». Він збентежено притих І в покій поспішив самотній віддалитись, Звелівши дівчині на другий день з’явитись. Частина другаIПохмурий Анджело, німотний, повний суму, Просидів цілий день, єдину мавши думу, Єдине прагнення; всю ніч його повік Не доторкнувся сон. «Та що це? – він прорік, – Невже я покохав, що палко так жадаю Почути знов її, красою юних рис Натішити свій зір? Всім серцем я бажаю Її побачити... либонь, як схоче біс Святого знадити, тоді й святу принаду Чіпляє на гачка? Собі давав я раду. Як вабила мене нескромна красота, Та ось перемогла тепер краса свята. Закоханий мені до цього дня здавався Смішним, і я з його шаленства дивувався. А нині!..» IIМіркувать, молитись хоче він, Та мислить, молиться розгублено. Словами Він лине до небес, а волею й думками До неї тягнеться. Отак в журбі, один, Устами млявими жував наймення бога, А в серці гріх кипів. Прихована тривога Його знесилила. Всю тьму державних справ, Немов нудну, давно виучувану книгу, Зневажив він цілком. Нудився; мов кормигу, Із себе скинути свій владний сан бажав; Свою прославлену поважність веледумну, Яка вражала так громаду нерозумну, Вважав він за пусте, за пір’ячко дурне, Яке летить туди, куди вітрець майне... Уранці дівчина прийшла до нього знову І мала з Анджело тоді чудну розмову. IIIАнджелоЩо скажеш? ІзабелаХочу знать про волю я твою. АнджелоКоли б її вгадать змогла ти!.. Не втаю, – Він вмре, а міг би жить... ІзабелаЧому цієї ж миті Ти не простиш його? АнджелоПростити? Чи на світі Є гріх огидніший? Убивство легше. ІзабелаСтій! Так судять в небесах, а тут же суд земний! АнджелоТи думаєш? А що подіяти б змогла ти, Як долю братову на розсуд твій віддати, – Чи брата на убій потягне лютий кат, Чи жертву принесеш, щоб врятувався брат, І плоттю согрішиш? ІзабелаСкоріше я готова Віддать на жертву плоть, не душу... АнджелоЗараз мова Йде не про душу... Я з’ясую все цілком: Твій згине брат; його порятувать гріхом – Не милосердя це? ІзабелаДушею перед богом Ладна ручитись я; за це судом він строгим Нас не судитиме. Ти брата відпусти! Це милість, а не гріх. АнджелоЙого врятуєш ти, Як милість із гріхом зарівно важить буде? ІзабелаНехай мій буде гріх, як волю брат здобуде! (Якщо це є гріхом). Готова цілі дні Молитися за те. АнджелоНі, дай сказать мені. Або ти слів моїх цілком не розумієш, Або збагнути їх навмисне не волієш. Я просто висловлюсь; приречений твій брат. ІзабелаТак. АнджелоВін за вироком піде до місця страт. ІзабелаТак. АнджелоЗасіб є один його порятувати. (Все сказане лише за гадку треба брати, Лише питанням є, а більше анічим). Коли б отой, хто міг зласкавитись над ним (Щось роблячи в суді, або діставши владу Тлумачити закон, м’якшити судну раду), До тебе відчував палку злочинну хіть І вимагав, щоб ти падінням відплатила За братове життя, а ні – закон рішить, – Якби так сталося, ти б що тоді вчинила? ІзабелаДля мене кращим є, для брата поготів, Носить, як яхонти, сліди від батогів, В закровлену труну лягти, немов на ложе, Ніж забруднить себе. АнджелоТвій брат загине. ІзабелаМоже. Напевне, обере він кращий шлях отут І честь сестри не дасть за визволення з пут. Брат краще раз помре, ніж буду гинуть вічно. АнджелоЧому ж ти ганила так гнівно і велично Судовий рішенець? Ти ще й винила нас В немилосердності. Давно? Та в цей же час Ти праведний закон тираном обізвала, А братів гріх за жарт заледве не вважала. ІзабелаПробач, пробач мені. Тоді в душі своїй Збрехала мимохіть. На жаль, собі самій Я суперечила, щоб врятувати рідне І виправдать, бодай удавано, огидне. Ми кволі. АнджелоСхвалюю я висповідь твою. Жіноцтво – кволе все. Це правда, визнаю, І я кажу тобі: будь жінкою, та й годі, – Чи будеш ти нічим. Не супереч природі І долі. ІзабелаНе збагну, що криєш ти під цим. АнджелоЗбагнеш: люблю тебе. ІзабелаОх, що я відповім? Джюльєту брат кохав, і згине він в одчаї. АнджелоМене ти покохай, – він житиме. ІзабелаЯ знаю, Ти хочеш випробу вчинити і мені... АнджелоОд слів своїх тепер не відцураюсь, ні! Я честю поклянусь. ІзабелаО, честі забагато! І чесні наміри!.. Шахрай! Ти дієш клято! Негайно ж звільнення для брата підпиши, А то про вчинок твій, про хіть брудну душі Я всюди розповім, – і годі лицемірить Тобі перед людьми. АнджелоА хто ж цьому повірить? Своєю строгістю відомий світу я; Загальне визнання, мій сан, моє життя І навіть вирок той, що смерть віщує брату, Підкажуть всім, що ти верзеш брехню затяту. Жагучій пристрасті я зараз волю дав. Подумай, покорись тому, що я сказав; Ці дурощі покинь: і сльози, і розпуку, І вигляд зляканий. Від брата смерть і муку Цим не одвернеш, ні! Лише скорившись, ти Зумієш братові в біді допомогти. До завтра буду я чекать твоєї згоди І знай, що ти мені не заподієш шкоди, – Що хочеш, говори, не похитнуся я. Всю істину твою поб’є брехня моя. IVСказав і геть пішов, красуні світлолицій Завдавши розпачу. До неба в вишину Звела, благаючи, і руку, і зіниці, І так з бридких палат пішла аж до в’язниці. Розкрилась брама їй, – і брата в мить страшну Вона побачила. VЗакутий у кайдани, Про втіхи прагнучи дістати забуття, Вмирать готуючись, ще вірячи в життя, Безмовно він сидів, і з ним, в керею вбраний, Під чорним каптуром, з розп’яттям у руках, Прибитий старістю, вів бесіду монах. Доводив в’язню дід в розмові краснослівній, Що і життя, і смерть є між собою рівні, Що тут і там лише про душу дбати слід І що дурницею є піднебесний світ. З ним бідний Клавдіо погоджувався сумно, Та до Джюльєти він душею рвавсь безумно. Послушниця ввійшла: «Мир вам!» – між хмурих стін Побачивши сестру, віджив одразу він. «Мій отче, – дідові послушниця сказала, – Побути з братом вдвох тепер би я бажала». Чернець їх залишив. VIКлавдіоЗдорова, сестро, будь! Що скажеш? ІзабелаБрате мій, останні миті йдуть. КлавдіоНема рятунку? ІзабелаТак, хіба лише душею За голову сплатить. КлавдіоТож засіб є один? ІзабелаТак, є. Ти міг би жить. Я стрілася з суддею, – Ладен явити нам чортівську ласку він: Тобі віддасть життя за пекла вічні муки. КлавдіоТюрма навічна? Так? ІзабелаТюрма, хоча без грат. КлавдіоТа що ж це, поясни! ІзабелаЯ сповнена розпуки. Мій брате! Я боюсь... Послухай, – ти ж мій брат. Невже довічна честь принаду меншу має За кілька літ життя? Боїшся ти вмирать? А що є смерть? Це мить. Чи страшно мук зазнать? Розчавлений хробак те саме відчуває При смерті, що й гігант. КлавдіоХіба я з боязких? Хіба іти на смерть не стане в мене сили? Повір, без трепету зректися б світу зміг В годину смерті я; зустріну ніч могили, Як любу дівчину. ІзабелаОсь брат мій! Пізнаю, Я голос батьківський вчуваю з домовини. Так, вмерти мусиш ти, – будь дужий в ці хвилини. Отож від тебе я нічого не втаю; Суддя суворий той, святоша той негідний, Що строгим поглядом до жаху всіх довів, Що гнівним словом шле на страту юнаків, – Сам демон; в серці він ховає бруд огидний І пекла чорну тьму. КлавдіоПравитель наш? ІзабелаТи знай: Поріддя пекла він, лукавець і шахрай. Якби я згодилась його хітливість скритну Задовольнить, тоді б ти й далі жити міг. КлавдіоО ні, не треба, ні! ІзабелаНа зустріч соромітну Звелів мені прийти він до палат своїх, Або ти завтра вмреш. КлавдіоНе йди, сестрице! ІзабелаБрате! Бог свідок: щоб тебе урятувать од страти, На смерть би я пішла. Життя земного дні За голку не були б дорожчими мені. КлавдіоСпасибі, друже мій. ІзабелаТи мусиш пам’ятати: На завтра, Клавдіо, він страту призначив. КлавдіоЯ знаю... – Пристрастю він може так палати! Чи в цім нема гріха, чи із семи гріхів Найменший, може, цей? ІзабелаЯк? КлавдіоЗа такі провини Не судять, певне, там. Невже б він для хвилини Чуття солодкого занапастив свій вік? Навряд. Розумний він, сестрице, чоловік. Ах, Ізабело! ІзабелаЩо? Що скажеш? КлавдіоСмерть жахлива! ІзабелаЖахливий сором теж. КлавдіоПодумай: все згубить, Піти в незнану тьму, в труні холодній тліть... А жити любо так, і кожна мить щаслива! З прекрасної землі в німу спуститься млу, Упасти стрімголов у вогняну смолу, Чи в кризі ціпеніть, чи вітром бистрокрилим Літати в безвісті, в просторі спорожнілім, І все, що мариться у пристрасному сні... О! Краще в злигоднях свої дожити дні, В неволі, у журбі... Усе це буде раєм У порівнянні з тим, що в гробі стріти маєм! ІзабелаО боже! КлавдіоДруже мій! Я хочу, сестро, жить. Допоможи мені. Для порятунку брата Не буде це гріхом! ІзабелаЩо смієш говорить? Ти боягуз гидкий! Тварина ти проклята! Розпустою сестри купить собі життя Ти хочеш! Вірити не можу, що дитя Мойого батька ти. Прости, великий боже! Так! Мати осквернить своє посміла ложе. Як зачала тебе... Умри. Хай здатна я Тебе урятувать лиш волею своєю, – Підеш на плаху ти, і вся вина – твоя. У сотнях молитов благаю я душею, Щоб ти не жив, а вмер. КлавдіоСестрице, пожалій! Прости, прости мене! VIIІ в’язень молодий Утримував її за сукню. Діва мила Свій справедливий гнів на ласку відмінила, Простила братові слова його – і знов Із серця потекли і кротість, і любов. Частина третяIМонах усе стояв тихенько за дверима І чув розмову ту, що відбулась між ними. Пора мені сказать, що той старий монах – То був наш добрий Дук під одіжжю чужою. Як люди думали, що він в чужих краях, З кометою його рівняли мандрівною, Ховався він в юрбі, все бачив, помічав, Спостерігаючи незримо, оглядав Монастирі й двірці, темниці і лікарні, Розпусти гніздища і зборища базарні. Уявою старий палкою володів, Любив романи він, а може, ще й хотів Чинити за взірцем Гаруна Аль-Рашіда. Черниці розповідь прослухавши сумну, Він, розхвильований, замислив річ одну, Щоб скарані були жорстокість та обида І дещо владнано... В кімнату він ступив, Одкликав дівчину і в кут її одвів. «Я чув усе, – сказав, – ти честі не зганьбила І гідна похвали; та раджу я з цих пір Чинить, як я скажу. Не бійсь нічого, мила, І вийде все гаразд: слухняна будь і вір». Тут, пояснивши їй суть задуму свойого, Благословення дав він діві на дорогу. IIЧи ви повірите, щоб хмарне те чоло« Що чорної душі жорстокість одбивало, Жіночі почуття навік зачарувало І лагідній красі сподобатись могло? Це чудно, друзі? Що ж! Сей Анджело пихатий, Сей злобний чоловік, сей грішник – заронив Кохання віддане в жіночу душу ніжну, У душу, терзану мучителем своїм. Він був одружений. Летівши перебіжно, Недобрий поголос жону його зчорнив; І він прогнав її й гордливо говорив: «Хай і неправда це, хай вигадка хвилинна, – Підозра, все одно, торкатись не повинна Дружини Кесаря». І от вона жила За містом, у журбі, самотньо, як в темниці. Згадав про неї Дук, і молода черниця До неї тайкома, як він звелів, пішла. IIIМар’яна край вікна щось пряла, невесела, І тихо плакала. Мов ангел, Ізабела Ступила на поріг. Знайома вже була Вона з нещасною, і променем тепла Не раз, жаліючи, їй серце огрівала. Розмову із ченцем вона переказала. Мар’яна, тільки-но наляже ночі мла, Повинна під палац явитися була, Де мешкав Анджело, умовну нагороду Подарувать йому край потайного входу, В глибокій темряві – і кажучи «прощай», Додати пошепки: про брата пам’ятай. Мар’яна, чувши те, крізь сльози усміхалась, І з нею молода черниця попрощалась. IVВсю ніч в темниці Дук на наслідки чекав І тихо Клавдіо нещасного втішав. Черниця прибула до них уранці-рано. Ішло усе як слід: утомлена Мар’яна Вернулась; обманить їй мужа удалось Належно. А коли світання зайнялось, – То запечатаний наказ приносить вісник Начальнику тюрми. Читають: що ж? Намісник Велів не гаючись нещасного скарать І голову його в палати переслать. VДук показав тоді, на вигадки багатий, Начальнику тюрми свій перстень і печать, Щоб страту зупинить, а голову послати Не ту до Анджело: він поголить і знять Велів її мерщій з розбійника морського, Що тої ночі вмер з гарячки у тюрмі, І вирядився сам судить вельможу злого, Що, лицемірячи, творив мерзоту в тьмі, І викрити його. VIЩе поголоска млиста Про страту Клавдіо не встигла прозвучать, Як інша вість прийшла. Почули, що до міста З мандрівки їде Дук. Народ його стрічать Гуртами кинувся. І Анджело вельможний, Сумлінням терзаний, з передчуттів тривожний, Теж поспішив туди. Всміхаючись, вітав Старенький Дук народ, що вколо вирував, І Анджело простяг свою він чесну руку. І раптом чути крик – і просто в ноги Дуку Дівиця падає. «Ти добрий володар, Ти щит невинності, ти милості вівтар, – Помилуй!..» – Анджело блідніє і трепече І дикі погляди на Ізабелу мече... Та переміг себе, тривогу потаїв, «Безумна це, – сказав, – приреченого брата Вона побачила, і ця тяжка утрата Їй розум потрясла...» Та, виявивши гнів, Обурення, яке був змушений таїти, «Все знаю, – мовив Дук, – все знаю, і кінець Злочинству на землі я маю повершити. Дівице, Анджело! За мною, у дворець!» VIIДо трону у двірці приведено Мар’яну І з нею Клавдіо. Лукавий лиходій Затрепетав, поник, відрікшися надій. Все з’ясувалося, і правда із туману Засяла. Дук тоді: «Що, Анджело, скажи, Чого ти заслужив?» Той міг одно сказати Без сліз та остраху, похмуро й твердо: «Страти. Лиш про одно молю: скоріше накажи Вести мене на смерть». «Іди, – сказав велитель, – Загине хай суддя – шахрай і спокуситель». Та впала, плачучи, до ніг йому жона. «О, зглянься! – Дукові промовила вона. – Чи повернув мені його ти, щоб забрати? Це ж глум!» – «Він, Анджело, смів з тебе глузувати. Не я, – сказав їй Дук. – Та долю я твою Оберігатиму. Його скарби даю Тобі у спадщину, – дістанеш, з ласки неба, Ти мужа кращого». – «Ні, кращого не треба. Молю, нехай мине його покари грім, Твоя рука мене навік з’єднала з ним! Чи для розлуки я так довго удовіла? Гріхові людському приніс він тільки дань. Кохана сестронько! О, Ізабело мила! Проси за нього ти, хоч на коліна стань, Хоч руки підійми в мовчанні!» Юна діва Лице до Анджело звернула, милостива, І перед владарем склонилася до ніг. «Державцю, не карай його за чорний гріх, За мене. Досі він (як те мені відомо, Як хочу вірити) не завинив нікому, Аж поки поглядом моїх очей не стрів. Прости ж його, молю!» І Дук його простив.
|