СЦЕНА ПЕРШАКімнатаСальєрі(сам)Всі кажуть: правди на землі нема, Але ж немає правди і на небі. Мені так ясно це, як проста гама. Родився я з любов’ю до мистецтва; Дитиною у давній церкві нашій, Коли я чув, як грав орган вгорі, Я слухав і заслухувався – сльози Непрохані з очей мені текли. Дитячі забавки я кинув рано, Науки, що у зв’язку не були З музикою, мені обридли. Гордо Я зрікся їх і лиш оддав себе Одній музиці. Перший крок важкий І перший шлях нудний. Я переміг Усі ті перешкоди. Ремесло Узяв я за підставу для мистецтва, Зробився я ремесником. Набув Покірливу, суху рухливість пальцям І певність уху. Звуки я убив, Мов труп, розтяв музику. І провірив Гармонію алгеброю. Тоді Вже я одважився, в науці певний, Віддатися привабі творчих мрій. Я став творити, але нишком, навіть Не сміючи ще марити про славу. Нерідко в келії своїй безмовній Днів три просидівши без їжі й сна, Зазнавши запалу і слів натхнення, Палив я труд свій і дивився зимно, Як думи-звуки, – ті, що породив, Палаючи, щезали з легким димом!.. Що я кажу? Коли великий Глюк Явився і нові відкрив нам тайни (Які глибокі, чарівничі тайни!), – Чи я не кинув все, що знав раніш, Що я кохав, чому так палко вірив, І не пішов бадьоро вслід за ним, Покірливо, мов той, що заблудився І стрічним був посланий в інший бік? Нарешті, витривалістю міцною В мистецтві необмежному досяг Я ступеня високого. І слава Мені всміхнулась; я в серцях людей Знайшов співгомін для своїх утворів. Я був щасливий: тішився спокійно Трудом, успіхом, славою, а також Трудами і успіхами своїх Товаришів у дивному мистецтві. Ні! Я ніколи заздрості не знав! Ніколи! – ні тоді, коли Піччіні Заполонив слух диких парижан, Ані тоді, коли почув уперше Я Іфігенії велебні звуки. Хто скаже, що Сальєрі гордовитий Був коли-небудь заздрієм ганебним. Гадюкою, що люди розтоптали. Вона ж пісок гризе в знесиллі й сказі? Ніхто!.. А нині – сам скажу – я нині Заздрій! Так, заздрю я всім своїм серцем. Запекло заздрю, глибоко... О, небо! Де ж справедливість, коли дар святий. Коли сам геній той не в нагороду Гарячої любові, саможертви, Трудів, напружень і молінь послано, А осяває голову свавольця. Гульвіси марного?.. О, Моцарт, Моцарт! (Входить Моцарт)МоцартАга! побачив ти! а я хотів Тебе потішити нежданим жартом. СальєріТи тут? Давно? МоцартЩойно. Я йшов до тебе, Ніс дещицю тобі я показать, Але, проходячи повз корчму, раптом Почув я скрипку... Друже мій, Сальєрі! Смішніш нічого зроду ти не чув!.. Якийсь сліпий, старий музика в корчмі voi che sapete1 грав собі. Чудово! Не вдержався, привів я скрипака, Щоб він тебе потішив своїм хистом. Ану, ходи! (Входить сліпий дідусь із скрипкою)Нам з Моцарта що-небудь! (Дідусь грає арію з Дон-Жуана. Моцарт регоче)СальєріІ ти сміяться можеш? МоцартО, Сальєрі! Невже ж і сам ти не смієшся? СальєріНі, Я не сміюсь, коли маляр нікчемний Понівечить Мадонну Рафаеля, Я не сміюсь, коли фігляр мізерний Потворою соромить Алігьєрі... Іди, старий! МоцартЧекай: ось на тобі; Пий за моє здоровля... (Дідусь виходить)Ти, Сальєрі, Щось не в гуморі. Я прийду до тебе Вже іншим часом. СальєріЩо ж, пак, ти приніс? МоцартНі – так; дрібничку. Серед ночі якесь Я довго все не міг ніяк заснути, І в голові крутились дві-три думки. Сьогодні я їх записав. Хотів був Почути осуд твій; та не до мене Тобі тепер... СальєріО, Моцарте, мій друже! Коли ж тобі не радий я? Сідай; Я слухаю. Моцарт(сідає за фортепіано)Ну, уяви, собі... Кого б то? Ну, мене – молодшим трохи, Закоханим, – але не дуже, злегка; З красунею чи з другом – хоч з тобою, – Веселий я... Та враз: мара з могили, Раптова темрява чи щось такого... Так слухай-но... (Грає)СальєріТи йшов до мене з сим І міг спинитись коло корчми й слухать Сліпого жебрака-музику! Боже! Ти, Моцарте, не вартий сам себе. МоцартЩо ж, добре? СальєріО, яка ж то глибина! Яка рішучість, згідність надзвичайна! О, Моцарте, ти бог, а сам не знаєш Того; я знаю, я! МоцартБа! справді? може... Та божество моє вже їсти хоче... СальєріПослухай: пообідаємо разом В готелі Золотого Лева. МоцартД°6ре; Я радий. Тільки дай зайти додому Сказати жінці, щоб мене обідать Вона не ждала. (Виходить)СальєріЖду тебе; гляди ж... (Сам) Ні! Я не можу сперечатись далі З моєю долею. Мене обрано Спинить його-або ми всі загинем; Ми всі, жерці, музики вірні слуги, Не я один зі славою моєю... Яка користь, що Моцарт буде жить І досягне нової верховини! Чи тим він піднесе мистецтво? Ні! З його загином І воно загине: Наслідника він нам не полишить. Яка в ньому користь? Мов херувим, Він кілька райських нам пісень приніс, Щоб збурить неокрилене бажання В нас, дітях пороху, і відлетіти! Лети ж, лети!., і чим скоріш, тим ліпше... Сей дар Ізори милої – отруту – Я вісімнадцять літ ношу з собою. З того часу життя мені не раз Тяжкою раною здавалось; часто Я з ворогом за чаркою сидів. Але ніколи голосу спокуси Я не піддався, хоч не боязкий, Хоч глибоко образу почуваю, Хоч не люблю життя. Проте барився. Як спрага смерті мучила мене – Що вмерти? я гадав собі: життя Ще, може, дасть мені дари незнані, Ще, може, прийде захват неземний І творча ніч і чарівне натхнення; Новий ще, може, Гайден нам утворить Величне щось – і я натішусь ним... Коли гуляв я з гостем осоружним, Я думав: може, трапиться мені Ще зліший ворог і образа зліша Впаде на мене з гордих верховин, Тоді, дарунку мій, не згинеш марно. І я не помилився! Бо знайшов Я ворога мого, і Гайден інший Мене впоїв солодким раюванням! Тепер пора! Кохання подарунок Сьогодні в чарку приязні перейде. СЦЕНА ДРУГА(Окрема кімната в готелі; фортепіано)
|
| Микола Вороний | 1927 |