СЦЕНА ПЕРШАКімната.СальєріВсі кажуть: «Нема правди на землі», Але нема й там угорі. Для мене Се ясно так, неначе проста гама. Прийшов я в світ з любов’ю до мистецтва, Дитиною, коли високо в нашім Старім костьолі грали на органах, Я слухав і заслухувався, сльози Невільні та солодкії текли. Покинув вчасно я пусті забави; Науки, що від музики далекі, Мені обридли; вперто й гордовито Відрікся я від них і музиці одній Віддався весь. Важкі там перші кроки, Нудна дорога, та я переміг Ті перші недогоди. Ремесло Поставив я, як підніжок мистецтва. Ремесником зробився, своїм пальцям Надав послушну, хоч суху ще вправу, Та влучність слухові. Вмертвив я звука І музику порізав наче трупа, Алгеброю гармонію провірив, І аж тоді, пройшовши всю науку, Віддався повабові творчих мрій, Почав творить, але в тиші, таємно, Не сміючи ще й думати про славу. Бувало, в своїй келії самотній Просидівши два, три дні, сон і страву Забувши й розкошуючи самим Лиш захватом вітхнення та слізьми, Палив я твір свій і глядів байдужно, Як помисли та звуки, мною сплоджені. Палаючи, щезали з легким димом. Та що й сказать? Коли великий Глюк Явився та>нові відкрив нам тайни – Глибокі, чародійні тайни – я Все те відкинув, що вперед я знав, Що так любив, у що так свято вірив, І сміло вирушив його слідами, Без каяття, як той, що, заблудивши, Від стрічного про простий шлях дізнався. Зусильним змаганням, трудом постійним Нарешті я в мистецтві безграничнім Високий ступінь осягнув, і слава Мені всміхнулася. В серцях людей Знайшов я відгуки для своїх творів. Я був щасливий, любувався мирно Своєю працею, і славою, й успіхом, Та працями й успіхом своїх другів, Моїх товаришів у дивному мистецтві. Ні, зависті ніколи я не знав! Ніколи! Ні коли божественний Піччіні Заполонить зумів слух парижан, Ані коли я перший раз почув Плачливі звуки Іфігенії. Хто скаже, щоб Сальєрі гордий був, Коли погорди гідним, завидющим, Змією, що, розтоптана людьми, Пісок і.порох гризучи, здихає? Ніхтої Та ось тепер я сам скажу: «Я завидник!» Завидую глибоко, До болю лютого завидую. О небо! Де ж правда та, коли святий твій дар, Коли безсмертний геній, не в заплату За самозречення, любов гарячу, За працю, за зусилля й молитви, А окруж.ає голову безумця, Гуляки легкодушного? О Моцарт, Моцарт! Входить Моцарт.МоцартАга, побачив! А я ось хотів Тебе нежданим жартом угостити. СальєріТи тут? Давно? МоцартОсь що прийшов. Я йшов До тебе, ніс тобі щось показати, Та, переходячи попри гостиницю, Почув гру скрипки. Ні, друзяко мій, Мабуть, смішнішого нічого зроду Ти не чував. Сліпий скрипаль в шиночку "Voi che sapete"1 виграєі Чудово! Я не втерпів, приводжу скрипаля, Щоб штукою його тебе вгостити. (До дверей.) Ввійди! Входить-сліпий дід зі скрипкою.Заграй нам дещо з Моцарта! Скрипаль грає арію з «Дон Жуана», Моцарт сміється.СальєріІ ти сміяться можеш? МоцартАх, Сальєрі! Чи й сам ти не смієшся? СальєріНі, мені Не смішно, як маляр би негодящий Мазюкать став Мадонну Рафаеля; Не смішно, якби паяц безсоромний Пародією став паскудить Данта. (До скрипаля.) Геть відси, діду! МоцартТа чекай! Ось на тобі! (Дає йому монету.) Пий за моє здоров’я! Старий відходить.Ти, Сальєрі, Сьогодні щось не рад. Прийду до тебе В інший час. СальєріЩо ж ти приніс мені? МоцартНічого, так, дрібницю. Вчора ніччю Не брався сон мене, як часто Бува зо мною, і до голови Прийшли дві-три мелодійки, а нині Я їх списав. Бажалося мені Твій суд почути, та тепер тобі, Здається, не до мене. СальєріМоцарт, Моцарт! Чи ж то мені коли-будь не до тебе? Сідай, послухаю. Моцарт(сідає до фортепіано)Представ собі – кого би? Ну, хоч мене, лише молодшим трохи, Закоханого – не зовсім, а трохи – З красунею чи з другом – хоч з тобою! Я втішний... і нараз гробовий привид: Померкне сонце або щось подібне. Ну, слухай же! (Грає.)СальєріІ з тим ти йшов до мене, І міг спинитися біля шиночку, І слухать скрипаля сліпого? Боже! Ти, Моцарте, не гідний сам себе. МоцартЩо ж, гарно? СальєріОй, яка ж тут глибина! Яка тут смілість і яка тут стрійність! Ти бог і сам, мабуть, не знаєш того. Та знаю я. Моцарт(усміхається)Чи справді? Може, й так, Та божество моє голодне трохи. СальєріПослухай, дообідаємо разом В гостиній Золотого Льва. МоцартГаразд! Я рад. Та тільки збігаю додому І скажу жінці, щоб не дожидала З обідом. Відходить.СальєріЖду на тебе, пам’ятай же! Не могота мені противитися далі Судьбі моїй! Я вибраний на те, Аби спинить його, а то ми всі пропали, Ми всі, жерці й служителі музики, Не сам я та моя глухая слава. Який хосен, чи Моцарт буде жить, Якої висоти ще він досягне? І чи підійме він тим штуку? Ні, Вона упаде знов, як він іщезне. Наступника по собі він не лишить. Що ж за хосен нам? Наче херувим, Він кілька райських нам пісень приніс, Аби, збентеживши безкрилеє бажання В нас, дітях пороху, знов відлетіти. Так відлітай же! Чим хутчій, тим ліпше! Ось тут отрута, дар мої Ізори! Сімнадцять літ ношу її з собою. І часто відтоді життя мені Було болюче, мов нестерпна рана, І часто з ворогом тим безтурботним Сидів я за одним столом. Ніколи Не піддававсь я підшептам покуси, Хоч я й не трус і хоч глибоко чую Свою зневагу й мало важу се життя. Все отягавсь я, хоч жадоба смерті Все мучила мене... Пощо вмирать? Ану ж – гадалося – життя мені Ще принесе неждані, щедрі дари? Ану ж у мене ще заграє запал І творча сила та святе вітхнення? Ану ж новий якийсь великий Гайден Сотворить щось велике, й полюбуюсь я? І як із гостем тим ненависним Сидів я за одним столом, мені Все думалось: ану ж тепер знайду В нім свого найлютішого врага! Ану ж із гороїжної своєї Він висоти на мене кине громом Кривавої зневаги, – і тоді Недарма зберігав я дар Ізори. І вийшло так! Нарешті я знайшов Свойого ворога, і новий Гайден Чудовим захватом мене сп’янив. Тепер пораї Мій давній дар любові Хай перейде у чашу мого друга! СЦЕНА ДРУГАОкрема кімната в гостиницї, в ній фортепіано.
|
| Іван Франко | 1914 |