Сцена IКімната.СальериВсі кажуть: правди на землі нема, Та правди й вище теж нема. Мені Це ясно так, немов звичайна гама. Родився я з любов’ю до мистецтва; Іще дитям, коли із високості Звучав орган у давній церкві нашій, Я слухав пильно – і солодкі сльози Несамохіть з очей моїх текли. Пусті забави рано я покинув; Не зв’язані з музикою науки Мені обридли; вперто і гордливо Я зрікся їх, музиці я одній Віддався весь. Важкий лиш перший крок, Нудна лиш перша путь. Я подолав Усі знегоди ранні. Ремесло Поставив я підніжжям для мистецтва; Ремісником зробився: набули Покірливу, суху рухливість пальці, А вухо – певність. Звуки я вмертвив, Неначе труп, розтяв музику. Звірив Гармонію на алгебрі. Тоді Насмілився, досвідчений в науці, Віддатися розкошам творчих мрій. Я став творить; але таємно й нишком, Не сміючи ще марити про славу. Бувало так, що в келії німотній Сидівши кілька день без сну та їжі, Зазнавши захвату і сліз натхнення, Свій труд палив і холодно дививсь, Як мисль моя і звуки, що родив їх, Палаючи, з легким димком зникали. Що я кажу? Коли великий Глюк Відкрив для нас незнані таємниці (Привабливі, глибокі таємниці), Чи я не кинув те, що знав колись, Що так любив, у що так палко вірив, Чи вслід за ним бадьоро не пішов, Покірливий, мов мандрівник, якого На путь правдиву спрямував зустрічний? Напруженим, усталеним зусиллям Я врешті у безмежному мистецтві Досяг високих ступенів. І слава Мені всміхнулась; я в серцях людей До власних творів виявив співзвучність. Я був щасливий: я втішався мирно З труда свого, із успіху та слави, Також з трудів і успіху моїх Товаришів у чарівнім мистецтві. Ні! я ніколи заздрості не знав, Ніколи! – ні тоді, коли Пуччіні Вмів полонить слух диких парижан, Ані тоді, як вперше я почув До «Іфігенії» вступні акорди. Хто скаже, що Сальєрі гордий був Хоч коли-небудь заздрісником ницим, Гадюкою, розчавленою людом, Яка гризе пісок та пил в безсиллі? Ніхто!.. А нині – сам скажу – я нині Став заздрісний. Я заздрю; і глибоко, І боляче так заздрю я. – О небо! Де ж правота, коли священний дар, Коли безсмертний геній – не благанням, Не саможертві, не палкій любові І не труду дається в нагороду, А осяває голову безумця, Гульвіси марного?.. О Моцарт, Моцарт! (Входить Моцарт).МоцартАга! побачив ти! хотів розважить Я жартом несподіваним тебе. СальериТи тут! – Давно? МоцартОсь тільки. Я тобі Збирався дещо показать нове; Але, проходячи повз корчму, враз Почув я скрипку... Друже мій, Сальєрі! Кумеднішого зроду ти не чув... Сліпий скрипаль так вигравав старанно. Voi che sapete1 грав собі. Чудово! Не витерпів, привів я скрипаля, Почастувать тебе його мистецтвом. Ввійди! Входить сліпий дідусь із скрипкою.Із Моцарта що-небудь нам! Старий грає арію з Дон-Жуана; Моцарт регоче.СальериІ ти сміятись можеш? МоцартАх, Сальєрі Невже і сам ти не смієшся? СальериНі. Мені не смішно, як маляр нікчемний Мені бруднить Мадонну Рафаеля, Мені не смішно, як ганебний блазень В пародії глузує з Аліг’єрі. Іди, старий. МоцартСтривай-но: ось тобі, Пий за моє здоров’я. Старий виходить.Ти, Сальєрі, Не в добрім дусі щось. Прийду до тебе Я іншим часом. СальериЩось же ти приніс? МоцартНі – так, дрібницю. Уночі недавно, Коли мене безсоння все томило, У голові з’явились дві, три мислі. Оце накидав їх. Твоєї думки Спитать хотів, але тепер мені Не радий ти... СальериО, Моцарте, коли, Коли ж тобі не радий я? Сідай; Я слухаю. Моцарт(за фортепіано)Нехай в твоїй уяві Постане... хто? Ну, я – молодший трохи, Закоханий – не надто, а ледь-ледь, – Красуня тут, чи друг – такий, як ти – Веселий я... І раптом: нагла тьма, Мара з труни, чи інше щось подібне... Ну, слухай же. (Грає).СальериТи з цим до мене йшов І міг спинитися побіля корчми І слухать скрипаля сліпого! – Боже! Ти, Моцарте, не гідний сам себе. МоцартЩо ж, добре? СальериО, яка глибочина! Яка сміливість і яка доладність! Ти, Моцарте, є бог, але не знаєш Цього ти сам. Я знаю, я. МоцартХай так... Та божество моє вже зголодніло. СальериПослухай: пообідаємо разом У корчмі Золотого Лева. МоцартДобре; Я згоден. Ось додому лиш піду Сказати жінці, щоб мене з обідом І не чекала. (Виходить)СальериЖду тебе, гляди ж. Ні! долі власній більше я не можу Противитись: приречено мені Його спинить, – інакше ми загинем, Ми всі, жерці музики, не один Лиш я з моєю славою глухою... Яка користь, що Моцарт буде жить І досягне височини нової? Чи піднесе він тим мистецтво? Ні; Воно впаде ізнов, коли він зникне: Наступника він не залишить нам; Що в нім за користь? Наче херувим, Він декілька приніс нам співів райських, Щоб, збуривши безкриле поривання В нас, дітях праху, одлетіти геть! Так одлітай же! Що скоріш, то краще. Отруту цю, останній дар Ізори, Я вісімнадцять літ ношу з собою – Відтоді часто я вважав життя За рану нестерпучу, був я часто Із безтурботним ворогом на учті, Але ніколи шепоту спокуси Не слухав я, хоч я не боягуз, Хоч глибоко образу почуваю, Хоча життя й немиле. Я вагавсь. Як смерті палко я жадав тоді! Що вмерти? Думав: може, це життя Ще дасть мені негадані дари; Можливо, я ще звідаю і захват, І творчу ніч, і радощі натхнення: Можливо, нам сучасний Гайден дасть Великий твір – порозкошую ним... Частуючи ненависного гостя, Гадав я: може, ще лютіший десь Знайдеться ворог, ще лютіша кривда На мене вдарить з гордих верховин – Ізорин дар тоді не згине марно. І сталось так! і ворога свого Я тут знайшов, і цей сучасний Гайден Мене чудовим захватом пойняв. Тепер – пора! кохання тайний дар Нехай перейде нині в келих дружби! Сцена IIОкрема кімната в корчмі; фортепіано.
|
| Микола Бажан | ? |