Сцена 1Кімната.СальєріНемає, кажуть, правди на землі, Проте немає й вище. Це для мене Беззаперечно, як звичайна гама. Я народився схильним до мистецтва; Дитиною малою, пам’ятаю, Коли звучав орган у церкві нашій, Я слухав і заслухувався – сльози Солодкі і розчулені текли. Я рано кинув ігри легковажні. Науки всі, крім музики, мені Були огидні; вперто й гордовито Від них відрікся я і присвятив Себе лиш їй. Хай перший крок важкий І перший шлях нудний. Я подолав Бар’єри початкові. Ремесло Поставив я підніжжям для мистецтва; Повтором вправ розвинув у собі Покірну і суху рухливість пальців І слух природний. Музику, як труп, Препарував я, звуки умертвивши, Щоб вивчити гармонії закони, І алгеброю вивірив її. Тоді уже, обізнаний в науці, Собі дозволив розкіш творчих мрій. Я став творити крадькома, таємно, Не сміючи ще й думати про славу. Нерідко я, просидівши в кімнаті Дві, три доби без їжі і без сну У захваті і творчому натхненні, Палив свій труд і холодно дивився, Як звуки і думки, що народились В моїй душі, із димом відлітали. Що я кажу? Коли великий Глюк З’явився і відкрив нам таємниці, Глибокі і захоплюючі нас, Чи я не кинув все, що доти знав, Що так любив, у що так палко вірив, Чи не пішов сміливо вслід за ним, Як той, хто брів, не знаючи дороги, І от знайшов собі поводиря? Постійним і напруженим зусиллям Я врешті-решт в музичному мистецтві Високого уміння досягнув. Мені всміхнулась слава. У серцях Своїм творінням я знайшов співзвучність. Щасливий, насолоджувався мирно Своїм трудом і успіхом, а також І успіхами друзів молодих, Товаришів у дивному мистецтві. Ні! я ніколи заздрості не знав. Ніколи! – ні тоді, коли Піччіні Зачарував слух диких парижан, Ані тоді, коли почув я вперше Звучання «Іфігенії в Авліді». Хто скаже, що Сальєрі гордий був Колись раніше заздрісником мстивим, Змією, що живою розтоптали, Примусивши ковтати пил і бруд? Ніхто!.. А зараз – сам скажу – віднині Я – заздрісник. Нестерпно і безглуздо Я заздрю, я завидую. О небо! Де ж правота, коли священний дар, Коли безсмертний геній ти послало Не в нагороду за труди і муки, За старанність і віддану любов, А увінчало голову безумця, Завзятого гульвіси?.. Моцарт, Моцарт! Входить Моцарт.МоцартОт жаль – побачив ти! а я збирався Тебе невинним жартом пригостити. СальєріТи тут! – Давно? МоцартТа щойно. Йшов до тебе, Ніс дещо показати; і якраз, Проходячи в задумі повз трактир, Почув я скрипку... Друже мій Сальєрі! Смішнішого ніколи ти не чув... Сліпий скрипаль із бідного трактиру Розігрував voi che sapete. Диво! Не втерпів і привів я скрипаля, Щоб пригостить тебе його мистецтвом. Ввійди! Входить сліпий старик зі скрипкою.Зіграй із Моцарта що-небудь! Старик грає арію із Дон-Жуана; Моцарт регоче.СальєріІ ти сміятись можеш? МоцартАх, Сальєрі! Невже і сам ти не смієшся? СальєріНі! Я не сміюсь, коли бездарний маляр Мазюкає Мадонну Рафаеля, Я не сміюсь, коли фігляр мерзенний Підробкою безчестить Аліг’єрі. Йди геть, старий! МоцартСтривай же: ось тобі. Пий за моє здоров’я. Старик іде геть.Ти, Сальєрі, Не в гуморі, я бачу. Хай прийду У слушний час. СальєріЩо ти мені приніс? МоцартНі – так, дрібничку. Вчора серед ночі Безсонниця мене не відпускала, І в голову прийшли два-три мотиви. Я їх сьогодні записав. Хотілось Твою почути думку; та тепер Тобі я заважаю. СальєріДобрий друже! Коли ж мені ти заважав? Сідай; Я слухаю. Моцарт(за фортепіано)Ну, добре. Уяви... Кого б? Мене – та трішечки молодшим, Закоханого – злегка, не всерйоз – З красунею, чи другом – хоч з тобою, Веселого... Зненацька повний морок, Видіння гробове, чи щось таке... Ну, слухай же. (Грає.)СальєріТи з цим до мене йшов І міг перед трактиром зупинитись, Щоб слухати сліпого скрипаля! Ти, Моцарте, не вартий сам себе. МоцартЩо ж, добре? СальєріНадзвичайна глибина! Яка сміливість, сила, досконалість! Ти, друже, бог і сам того не знаєш; Я знаю, я. МоцартБа! справді? може й так... Та божество добряче зголодніло. СальєріПослухай: пообідаймо удвох В трактирі Золотого Лева. МоцартЗгода; Я радий. Та стривай, схожу додому Сказати жінці, щоб мене не ждала Обідати. (Іде геть.)СальєріЯ жду тебе: дивись. Ні! я не можу більше опиратись Призначенню своєму: саме я Повинен зупинить його – інакше Загинемо ми всі, жерці музики, Не я один зі славою глухою... Навіщо нам, щоб Моцарт далі жив І досягнув нових висот в мистецтві? Чи він його підніме тим? О ні! Воно впаде, як тільки Моцарт зникне: Він спадкоємця не залишить нам. Навіщо він? Неначе херувим, Він декілька пісень заніс із раю, Щоб породить безкрилі поривання В нас, дітях праху, й знову відлетіть! Так відлітай же! чим скоріш, тим краще. Ось дар останній бідної Ізори: Ношу отруту років вісімнадцять. Не раз життя здавалося мені Нестерпним зовсім; і сидів я часто За трапезою з ворогом беспечним; Але ніколи шепоту спокуси Не підкорився, хоч не боягуз, Хоч глибоко образу відчуваю, Хоч не тримаюсь міцно за життя. Коли бажання смерті підступало, Я говорив собі: можливо, знову Життя тобі всміхнеться, почекай; Можливо, мить захоплення настане, Проснуться творчі сили і натхнення; Новий, можливо, Гайден подарує Велику насолоду для душі. Коли я пив із ворогом заклятим, Я думав: може, зліших ворогів Іще знайду і тяжчої образи Зазнаю я на довгому віку – Тоді не пропаде цей дар Ізори. І я не помилився! Бо знайшов Я ворога мого; бо інший Гайден Незнану насолоду дарував. Тепер – пора! Таємний дар любові, Сьогодні в чашу дружби перейди. Сцена 2Окрема кімната в трактирі; фортепіано.
|
| Олександр Грязнов | ? |