|
Не безліччю картин уславлених майстрів Я завжди скрасити хотів свої кімнати, Щоб гості їх могли побожно оглядати, Здаля вслухаючись у вироки знавців. У простім закутку, серед німих трудів, Одну картину я хотів би споглядати, Одну: щоб з полотна, як з неземних країв, Спаситель кроткий наш і непорочна мати Вона з величністю, він з розумом в очах – Дивились лагідно, у приязних огнях, Самі, без ангелів, під пальмою Сіона. Збулось бажання це в житті моїм. Творець Тебе мені послав, тебе, моя Мадонна, Краси небесної божественний взірець.
|