|
Чи виє звір в бору глухім, Чи ріг зичить, гуркоче грім, Співа дівча в саду густім – На кожен раз В повітрі родиш мовчазнім Ти відгук враз. Ти чуєш гуркоти громів, І хвилі рев, і бурі спів, І поклик сільських пастухів й вітаєш їх; Тобі ж луни нема... Співців То доля всіх.
|