Що у теплу добу у весняну, На світанку, з-під білої зіроньки, Та із лісу, з лісу дрімучого Ведмедиха виходила Із милими діточками ведмедятами Погулять, поглядіть, себе показать. Сіла ведмедиха під білу березу; Стали ведмедята між собою гратись, По муравоньці качатися, Боротися, перекидатися. Де не взявся – мужик іде, Він несе у руках рогатину, А ніж-то у нього за поясом, А мішок-то в нього на плечах. Як угляділа ведмедиха Мужика із рогатиною, Заревла ведмедиха, Стала кликати діток маленьких, Тих дурних своїх ведмедяток. «Ой ви діточки, ведмедяточка, Перестаньте ви гратись, качатися, Боротися, перекидатися, Вже, як видно, на нас мужик іде. Ви ставайте, ховайтесь за мене. Вже я вас мужикові не видам, А сама мужикові... виїм». Ведмедяточка полякалися, За ведмедиху ховалися, А ведмедиха гнівилася, На диби становилася. А мужик, він здогадливий був, Він пускався на ведмедиху, Він загонив у неї рогатину Вище пупа і нижче печінки. Вдарилась ведмедиха об землю сирую, А мужик їй черево поров, Черево поров та шкуру знімав, Малих ведмедяток в мішок поклав, А поклавши, додому пішов. «Ось тобі, жінко, даруночок, На п’ятсот на карбованців шуба ведмежа, А що ось тобі другий даруночок, По п’ять по карбованців тройко ведмедят». Не дзвони дзвеніли у місті, Чутки розійшлись по всім лісі, Дійшли чутки до ведмедя чорнобурого, Що забив мужик його ведмедиху, Розпоров їй черево біле, Черево розпоров та ще й обідрав, Ведмедяток в мішок поклав. На ту пору ведмідь засмутився, Голову звісив, голосом завив Про свою господиню, Чорнобурую ведмедиху. «Ой ти світе моя ведмедихо, На кого мене ти покинула, Вдівця безталанного, Вдівця бідолашного? Ой що вже ж мені з тобою, з бояринею, Веселої гри не грати, Малих діток не родити, Ведмедяток не колихати, Не колихати, люлі не співати». На ту пору звірі збиралися До того ведмедя, до боярина. Приходили звірі великі, Прибігали тут звірики менші. Прибігав тут вовк дворянин, У нього, бач, зуби загризливі, У нього, бач, очі завидливі. Приходив бобер тут, багатий гість, У нього ж то, бобра, гладючий хвіст. Приходила ласочка дворяночка, Приходила білочка княгинечка, Приходила лисиця под’ячиха, Под’ячиха, скарбничиха, Приходив скоморох горностаєнько, Приходив бабак тут, ігумен, Що в сні над усіх він розумен. Прибігав тут зайчик-смерд, Зайчик біленький, зайчик сіренький. Приходив шинкарик-їжак. Все-то їжак він щулиться, Все-то він їжачиться... Іван Вирган ?