|
Кохання мова балаклива В одвертій простоті своїй, Неначе проза недбайлива, Тебе дратує, друже мій. Але чарує серце діви Солодкозвучний Аполлон; Їй любі лагідні мотиви І мирних рим співучий тон. Страшне тобі палке признання, Листа любові ти порвеш, Але віршоване послання Увагою не проминеш. Благословен хай буде нині Моєї долі скромний дар, Що досі в життьовій пустині, Розпалюючи серця жар, На мене накликав покари, . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Чи клевету, чи темні хмари І тільки часом похвалу.
|