Засохлу квітку, не пахучу,
Забуту в книзі бачу я;
І мрія дивна мене мучить –
Душа розбурхалась моя:

Цвіла? Коли? Де? В яку весну?
Чи довго? Хто тебе зірвав?
Чужою? Знаною рукою?
Сюди навіщо тебе вклав?

Щоб пам’ятати ніжну зустріч,
Фатальної розлуки мить,
Чи в час прогулянки на збіччі
Як нишкне поле, ліс тінить?

Живий ще той? І та жива ще?
Де їх теперішній куток?
Чи вже зів’яли на пропаще,
Як квітка ця між сторінок?
Михайло Нізовцов2009